Крамниця щастя

— Забула? Оце така причина? Дитина, мабуть, цілий вечір плакала, а ти просто забула? Ти совість маєш?

— Не думаю, що та дитина плакала через те, що я не прийшла і не привітала її, — зіронізувала Марина. — У неї вдома багато клоунів, які готові розважати її. Одним клоуном менше, одним більше...

— Що ти маєш на увазі?

— Те, що сказала. Ці діти ще не встигли подумати, що вони хочуть, а вже мають це. То що їм до див, які ми пробуємо їм створити?!

— Звідки ти знаєш? Це звичайні діти, такі, як і інші. Зрештою, не тобі вирішувати, до кого приходити, а до кого — ні. Ти отримала замовлення, отож маєш його виконати, а якщо щось не вдається або не хочеш, то можеш звільнятися. Ніхто тебе тримати тут не буде.

— От і чудово! Знаєте, мені набридло це куповане щастя. Дорослі купують дива дітям, а вони їм не потрібні. Їм потрібне звичайне тепле спілкування, яке не купиш ні за які гроші. Ви знаєте, скільки дітей плакало, коли я приходила, лише тому, що вони чекали на татка, а не на фею? Тато обіцяє дитині диво, і дитина думає, що дивом буде спільне святкування дня народження, прогулянка в парку або похід у ліс, а не клоун чи фея. Люди втомилися від цих купованих штучних див! Невже ви не розумієте?

— Це ти чогось не розумієш, дівчинко! У нас безліч клієнтів, і всі задоволені.

— Вони не клієнти! Вони — живі люди, які не розуміють, що за гроші неможливо купити усмішку!

— Та що ти в цьому тямиш!

— Можливо, я нічого не тямлю в бізнесі, але за кілька місяців я стільки надивилася, а особливо дитячих сліз. Знаєте, іду, думаю про те, як побачу щасливе дитяче личко, а натомість практично завжди бачу лише розчарування...