Три листки за вікном
- Автор: Шевчук Валерий Александрович
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Три листки за вікном». Краткое содержание книги:
Над головою крякнула ворона. Летіла вслід за іншою, а та, перша, несла у дзьобі курча. Велика срібна хмара охоплювала півнеба, а сонце, яке майже спустилося до заходу, червоно оббарвило їй живіт. Крапля з вербового листка впала мені на лоба, навіки вибивши на ньому знак неба.
"Знак неба, – подумалося мені, – це знак нашої тлінності, а водночас це наші пошуки вивищеного у світі. Це нагад, що людська метушня марна й дочасна, але є в ній і висока позначеність".
– Лад у другій дії буде такий, – сказав я уголос. – Повстримність, Гордість, Заздрість…
На річці голосно скинулася риба, я встиг помітити чорний хвіст. Сонце вже лягло на обрій і дивилося на мене смутно й поблажливо, ніби знало щось таке, про що ніввік не здогадаюся.
РОЗДІЛ XXVIII
"Мудрість передвічна". Повстримність
Мойсей був міцний тілом і гарний з обличчя. Його вели, закутого у важкі заліза, а він ішов і всміхався, ніби не його чекали страшний полон та зневага. Було сумно, що втрапив так нерозважно в неволю, але в його душі панувала рівна душевна яснота, яку може мати тільки чистий серцем.
Отак привели Мойсея в чужу землю, й побачила його там одна жінка. Вразилася вродою Мойсеевою, а що була можновладна й багата, запрагла кохання цього красеня. Єдине, що непокоїло жінку – це ясна, трохи несвітська всмішка на бранцевому обличчі.
– Терпиш муки й неволю, – сказала вона. – Навіщо? Легко можеш визволитися.
– Так сподобно богові, – мовив Мойсей.
– Коли упокоришся мені, – запропонувала жінка, ледве тамуючи хвилювання, яким запалив її цей красень, – станеш багатий і можновладний на моїй землі. Володітимеш мною і моїм багатством.
– Але хто ж, – спокійно відказав Мойсей, – узявши жінку й покорившись їй, зберіг закон? Покорився жінці Адам, і його вигнали з раю. Самсон усіх перейшов силою, а потім жінка зрадила з чужинцями його. Ірод був непереможний, а віддався жінці – й убив Іоанна Предтечу. Я не пізнав ще жінки і не хочу, бо це зробить мене її невольником. Не хочу, – сказав цей блаженний, – твого багатства. Для мене найкраща краса – краса душі й тіла. Господь побачить мої муки і звільнить мене від них.
Стояла сонячна днина, і промінь упав на рівні, блискучі зуби бранця. Осліпилася тією усмішкою жінка, і ще більший неспокій посів її.
"Викуплю його, – подумала вона, – і матиму собі у власність як бранця".
– Ти мій бранець, – суворо сказала, заплативши викуп. – І я велю тобі побратися зі мною.
Наказала вбрати його в пишну одежу й посадити до столу, що вгинався від найвишуканіших страв. Але з усмішкою дивився Мойсей на всі розкішні наїдки та солодкі трунки.
– За роки неволі, – мовив він, – я знайшов смак лише в одному: в хлібі та воді. Краще хліб із водою, ніж солодощі з бідою, – проголосив він приказку й відвернувся від столу, шепочучи молитву.
Тоді його повели в розкішну залу, й кільканадцять напівголих дівчат танцювали й оманливо вигиналися перед ним. А по тому завела пані Мойсея у свій покій і почала роздягатися перед ним сама.
На те зірвав із себе одежу Мойсей і, роздягнений, упав на коліна перед іконою. Затремтіла, побачивши те, жінка, бо не вздріла й сліду від своїх спокус. Лиха іскра залетіла їй у серце – звеліла кинути юнака в темницю, не даючи ні їсти, ні пити.
– Хай цей євнух загине з голоду! – вигукнула вона, а Мойсей на те тільки всміхнувся ясно.
Проте і в темниці вів не загинув, бо сторожа таємно підгодовувала його, а один, найстарший літами й найдоброзичливіший, сказав юнаку:
– Брате Мойсею! Що перешкоджає тобі одружитися? Ти молодий і красивий, вона не гірша і жила з чоловіком тільки рік. Хіба не чудовіша вона за багатьох жінок? А яке має багатство! Не розумію тебе, хлопче. Ти полонений, а не хочеш виповнити її волі. Князь би не відмовився від такого щастя. Хіба не каже Христос у Євангелії: "Залишить чоловік своїх батька та матір і прилипне до своєї жінки, і будуть вони одним тілом, бо вони вже не двоє, а одне єство!" Чи не правду мовить апостол: "Краще побратися, ніж розпалюватися". Ти ж не чернець, навіщо тобі такі муки? Вмреш у біді, а якої заживеш слави? Хіба Авраам, Ісаак, Яків гидували жінками? Тільки чорноризці. І Йосип оженився, а хіба ти про таке не думав? Нерозум керує твоїми діями, брате!
– Все це так, – відказав спокійно Мойсей. – Це краще від того, що нашептала у раю Єві гадина. Але не прийму вашої ради. Хай буде, що всі праведники спасались із жінками, а я один ні! Не вабить мене земне панування, а високе! Христос у Євангелії сказав інше: "Хто залишить свого батька, й матір, і дітей, і дім – той стане моїм учнем!" Кого ж мені слухати: Христа чи вас? Сказав і апостол: жонатий дбає про світські справи, а нежонатий про божі, – як догодити богові? Спитаю вас, – сказав Мойсей, – кому більше треба служити: Христові чи жінці? Знай ти й перекажи своїй пані: ніколи не зманить мене краса її і не зламає моєї волі.
Та не полишила його вдова. Посадила Мойсея на коня, возила по землях своїх і говорила людям:
– Ось ваш пан, а мій муж. Щоб усі кланялися йому! Всміхався Мойсей ясно.
– Даремно дбаєш, – сказав, – бо не ваблять мене марнотні справи цього світу. Не трать сили!
– Ти мій раб, – мовила пані, – бо проданий мені. Я не відпущу тебе живого, а піддам смерті в тяжких муках.
– Відтепер я буду ченцем, – сказав Мойсей. – І мене не страшать найбільші муки.
Він гуляв по розкішному панському саду, коли це раптом побачив ченця, що заблукав сюди, був той саном священик.
– Мене послано на твій клич, – сказав він. – Даю тобі чернечий образ.
Пані стежила за своїм бранцем і тільки побачила це – погнала своїх слуг схопити ченця. Але ті обійшли сад, обшукали кожен кущ і не знайшли його. Розлютувалася жінка й наказала роздягти Мойсея й бити різками. Його били й промовляли:
– А покорися своїй пані, а виповни її волю! Звільни сам себе й одягни злоту одежу, щоб бути нам паном!
– Робіть своє! – сказав Мойсей. – Не стану я покірний тій, котра приневолює до чужолозтва. Яка користь людині, коли придбає весь світ, а пошкодить своїй душі – який викуп дасть людина за власну душу?
Тоді вдова зовсім утратила розум. Мойсея привели до неї в покій, роздягли й поклали до її ліжка. Вона прийшла до нього гола й почала цілувати й милувати його.
– Не думай, – сказав із усміхом Мойсей, – що я не можу цього зробити. Гидую тобою як нечистою.
Тоді била його розсерджена пані по обличчю, била й плакала, наказувала й просила, щоб покорився він їй, але був Мойсей як неживий і беззвучно приймав удари.
На те зовсім роз’ятрилася жінка. Наказала бити Мойсея по сто ударів на день, і було це сповнено – били його аж доти, доки не втратив він краси своєї. А на довершення всього обрізано йому тайні члени.
– Як не мені, то нікому! – скрикнула пані. Але не довелося їй по тому довго панувати. Через кілька день до її замку вдерся повсталий люд. Її вбили й викинули псам на покорм, а Мойсей, звільнившись і вилікувавшись, рушив у довгу дорогу, аж доки не принесли його ноги аж на береги Дніпра, де він вступив у ворота Києво-Печерської лаври. Тут оповів про свої муки, й ретельно слухали його брати во Христі. Під час тієї мандрівки він посивів та зігнувся і виглядав справжнім дідом, хоч був ще в зовсім молодих літах. Може, тому недовгий вік йому судився: десять років прожив блаженний у монастирі, а відтак і помер. Всі ті десять років ходив він не такий спокійний і веселий, як раніше, і майже ніколи не освітлювала його вид ясна усмішка – все про щось думав, але міркуваннями своїми не поділився ні з ким. Те навіки залишилось у божій таємниці, відомо тільки, що нічим не пошкодив своїй святості Мойсей.