Прокляті
- Автор: Паланик Чак
- Серия: Мэдисон Спенсер #1
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5746-4
- Переводчик: Антоніна О. Івахненко
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Прокляті». Краткое содержание книги:
Знову ж таки, це теж форма влади, хоча й трохи безпомічної влади.
Отож, мені відомий вираз «роздвоєння особистості».
Як би мене не приваблювало таке готичне безсмертя, я верещу, гукаючи сторожа. Кричу: «Допоможіть!» Кричу: «Аu secourse!» Кричу: «Bitte, helfen sie mir!» Сніг, що падає стіною, приглушує всі звуки, знижуючи акустику всього опівнічного світу, пригнічує луну, що може віднести мій голос дуже далеко у темряву.
На цей момент мої руки перетворились на руки незнайомця. Я бачила свої голі сині ноги, але належали вони комусь іншому. Такі ж сині, як вени Ґорана. У склі дверей я бачила віддзеркалення власного обличчя: моє зображення вставлене у рамку, створену моїм власним диханням, що сконденсувалось на маленькому віконці та замерзло. Так, всі ми здаємося одне одному трохи абсурдними й загадковими, але та дівчина, яку я бачила, була для мене ніким. Її біль не був моїм болем. У зимових вікнах маєтку «Грозовий перевал» випливає привид — обличчя померлої Кетрін Еншо… ля-ля-ля…
Ця приблудна я, відображена у вуличному чи місячному світлі, — я дивилася, як вона тягне пальці від сталевих ручок, і шкіра злізає з її рук, залишається приклеєною до металу, залишаючи закрутки та відбитки долонь, наче морозні малюнки на вікні. Залишаючи зморщену дорожню мапу її лінії життя, лінії кохання та лінії серця, я дивилась, як ця незнайома дівчина, із суворим і рішучим обличчям, пересуває замерзлі ноги, які не згинаються, щоб дістати ключа та врятувати мені життя. Ця дівчина, яку я не знала, відімкнула важкі двері, і знову її пальці примерзли до ручок, і незнайомка знову залишила на них тонкий шар власної крихкої шкіри. Руки її так замерзли, що навіть не кровоточили. Металевий ключ так міцно примерз до її пальців, що дівчинці довелось нести його із собою у ліжко.
Лише у ліжку, укутавшись ковдрами, відходячи до сну, її шкіра нарешті відтанула, і з рук дівчини потік тоненький струмок крові, просочуючи чисті, накрохмалені білі простирадла.
Розділ десятий
«Ти тут, Сатано? Це я, Медісон. Будь ласка, не треба думати, ніби я якась там міс Шльондра ван Шльондр. Так, я справді бачила „Камасутру“, але навіщо потрібно займатися такою відразливою гімнастикою — це поза межами мого розуміння. Що стосується сексу, то я начебто інтелектуально цілком спроможна оцінити його необхідність, але його естетична привабливість залишається для мене певною таємницею. Пробач мою неосвічену відразу. Розуміючи, який орган і що стимулює, розуміючи химерну, брудну справу взаємодії фалоса і входу, розуміючи обмін хромосомами, необхідний для розмноження видів, я, однак, поки що не осягнула його привабливості. Тобто: гарний жарт».
Я не випадково перейшла від сцени, в якій група моїх товаришів зіткнулась із величезною оголеною жінкою, до ретроспекції, в якій уже я сама залишаюсь без одягу та досліджую як внутрішнє, так і зовнішнє своє оточення, не маючи на собі звичайних захисних шарів одежі чи сорому. Немає жодного сумніву: в величезній, повністю відкритій фігурі Полудниці я відчуваю спорідненість, можливо — захоплення будь-якою феміною, яка може презентувати себе з такою очевидною відсутністю сором'язливості, мабуть, зовсім не цікавлячись тим, хто що про неї скаже чи подумає. На один Гелловін я одяглася, як Сімона де Бовуар, і, здається мені, тепер я завжди буду трошки де Бовуар.
Сатира Джонатана Свіфта залишається базою англомовної початкової освіти — включаючи і мою освіту також, — але вона зазвичай зупиняється на першому томі «Мандрів Гуллівера»; чи, у дуже прогресивних і сміливих закладах, учні можуть прочитати класичне есе Свіфта «Скромна пропозиція», але і в ньому бачать лише яскравий приклад іронії. Мало хто із вчителів ризикне запропонувати учням ознайомитися з другим томом мемуарів Лемюеля Гуллівера, а саме — з його сумними пригодами на острові, що його населяє народ бробдінгнегі, де страховинні гіганти хапають його та перетворюють на щось типу домашнього улюбленця. Ні, набагато безпечніше пропонувати діткам, безпорадним маленьким діткам оповідь, в якій гігант стає в'язнем і жертвою маніпуляцій крихітних істот, причому єдина причина того, що вони не вбивають його, лежить у побоюванні, що його величезний труп може почати розкладатися і загрожуватиме здоров'ю всього суспільства.
Більшості дітлахів залишається невідомо, що у королівстві Бробдінгнег, у другому томі, Свіфтовий авантюрний роман про подорожі насправді стає трохи крикливим і ризикованим.