Людина дивиться в завтра
- Автор: Ляпунов Борис Валерианович
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Людина дивиться в завтра». Краткое содержание книги:
Таким спробував я описати «тропічний» всюдихід у науково-фантастичних нарисах «Слідами Жуля Верна».
Про Жуля Верна доведеться згадати й тоді, коли йтиметься про плавання в неприступних нині глибинах Океану. «Наутілус» і досі лишається недосяжним ідеалом для конструкторів дослідницьких підводних суден.
Річ не лише в тому, що капітан Немо пересувався під водою зі швидкістю до п’ятдесяти миль на годину (кращі сучасні човни роблять понад тридцять), що рухала його човен електроенергія, що він маневрував своїм «Наутілусом» незгірш, аніж пілот літаком, що через ілюмінатори можна було робити чудовий огляд і що екіпаж практично не залежав од будь-яких берегових баз: харчі й усі предмети першої потреби давало море. Річ у тім, що міцний корпус витримував величезний тиск водяної товщі.
Коротше кажучи, корабель капітана Немо не має рівних собі серед збудованих досі підводних човнів, навіть найдосконаліших. І немає скафандра, що давав би змогу здійснювати прогулянки по дну, як це робив капітан Немо з товаришами.
Змагатися з «Наутілусом» міг би хіба що підводний човен «Піонер» з роману Г. Адамова «Таємниця двох океанів». Створив його письменник із сплавів, у сотні разів міцніших за сучасні, спорядив човен реактивними двигунами, які працюють на гримучому газі, обладнав приладами, що дають можливість бачити в темряві далеко навкруги. Нарешті, він вигадав надглибинні скафандри оригінальної конструкції.
У водолаза за спиною «портативний двигун із гребним гвинтом, і водолаз легко випереджає навіть найшвидших риб. Та ось йому заманулося зупинитись. Натиснув кнопку на паску «і гвинт уже не обертається, лопаті згорнулись. Складаються й висувні «плавці»-рулі, своєрідні металеві ласти на ногах. Тепер, спустившись на дно, водолаз крокує серед скель.
Над шоломом у нього закріплено потужний ліхтар, і промінь світла розганяє імлу. Скафандр не сковує рухів, бо в місцях, де з’єднуються суглоби, вставлено гнучкі платівки з надміцного сплаву. З такого ж матеріалу, здатного витримати водяний тиск навіть на глибині десять кілометрів, виготовлено і весь панцир.
Зовні, в заплічному ранцеві, «портативна акумуляторна батарея, патрони з рідким киснем, поглиначі вуглекислого газу. Нагрудний ранець ««харчоблок»; там термоси з водою, бульйоном, какао, від яких ідуть трубки до рота.
Водолаз має електричну зброю. Потужним розрядом струму можна вбити навіть акулу. Отже, в океанському вирі людина в такому одязі почуває себе вільно і цілком безпечно…
Такими шляхами веде нас мрія. А що в дійсності чекає людину, котра й далі відкриває свою планету і починає проникати в космос? Які незвичайні подорожі могла б вона справді здійснити в другій половині цього сторіччя, чи, скажімо, в наступному? Передбачити подробиці, звичайно, неможливо, та все ж спробуємо відповісти на ці питання хоча б загалом.
Розглянемо спершу порівняно близькі маршрути, що не виходять у космічні безодні.
Безумовно, є де помандрувати ще й на суходолі. Імовірність відкриттів у малодосліджених нетрях Південної Америки чи Африки досить велика. До того ж тропіки у майбутньому будуть ареною найактивнішої діяльності людей. Край величезних багатств, джерело сировини та продуктів харчування для зростаючого населення планети «ось чим є тропічний пояс Землі. Колись там розгорнеться й гідротехнічне будівництво, а найбільші ріки, що течуть серед лісів, додадуть мільярди кіловат в енергетичний баланс людства.
Так чи інакше, а розвідка провадитиметься в тих місцях, де нині непрохідні хащі тропічного лісу. Дослідникам доведеться побувати навіть там, куди з величезними труднощами продирається туземець. Що для цього потрібно? Очевидно, якась спеціально обладнана транспортна машина. Назва її взагалі відома: всюдихід.
Учені різних країн досліджують також Антарктиду. А згодом почнеться освоєння льодового материка. Для цього теж знадобиться нова техніка, придатна до роботи в суворих умовах.
Тепер вийдемо до берегів Океану. Ще донедавна лише військові човни та водолази могли відвідувати Голубий континент. А тепер у його «передпокої» бувають тисячі й тисячі аквалангістів. Маленькі спортивні підводні суденця плавають неподалік узбережжя, «пірнаюче блюдце» Жака-Іва Кусто добирається до межі берегової обмілини, мезоскаф Жака Пікара йде на прогулянку в глибочінь, щоб показати цікавим туристам чудеса нептунового царства.
В нашій країні рейс за рейсом здійснює перший дослідний підводний човен «Северянка», спуск за спуском «гідростат «Север», який може пірнути на шістсот метрів. Гідростати вірно служать зоологам та іхтіологам, що вивчають життя морських глибин.