Полон

— А люди в тебе всі вороги? Ти хоч когось любив у своєму житті?

— Любов — то слабкість. Тільки-но дай волю й усе — ніж у спині. Ні, любов не для мене, то для слабаків. Я їхню зраду нутром відчуваю.

Хімік замислився. Він добре знав, що немає нічого оманливішого, ніж любов слабкої людини. У стані паніки вона швидко піддається впливу того, хто пообіцяв порятунок. Сила — слабкість — ідея фікс такої людини, бо вона слабка і намагається своєї слабкості позбутися. Нікого така людина не ненавидить більше, ніж того, кого вона любила, але була розчарована. Хімік ненавидів слабкість у інших. Але й тваринну силу ніколи не робив культом.

— Якби ж була моя воля, я таких, як ти... Де ти мої навушники поклав?

— В тебе під носом лежать, — буркнув Сухий.

Хімік знайшов на столі спутані у вузол навушники. Він ретельно протер слухавки, змоченим у горілці носовичком.

— Що, і в цьому гидуєш? Де ти такого чистоплюйства набрався? — реготнув Сухий.

Хімік махнув рукою в бік Сухого, потім безапеляційно взяв у нього айфон, встромив у вуха навушники. Демонстративно ігноруючи Сухого, він запустив музику та приліг на лежанку, прикривши очі рукою. Сухий зловісно оскалився, демонструючи нерівний ряд жовтих каріозних зубів.

— Відпочити вирішив, то поспи, любий друже, а я піду перевірю когось.

Хімік почав схропувати. Сон накрив його майже миттєво. І снилися йому ввічливі слухняні діти, які рівнесенько сиділи за партами та слухали його — вчителя хімії — з неприхованим інтересом і захватом.

Сухий взяв автомат, перевірив обойму й тихо вийшов надвір.

Він обнишпорив автівку Місцевого, трохи посидів за кермом, міркуючи, яку ж гру замислив Хімік за його спиною. Раптом здогадка, мов блискавка, пронизала мозок. Сухий вийшов з авта і, не причинивши дверцят, пішов до сараю з бранцями. Дорогою він обережно зазирнув до «офісу» — Хімік солодко хропів, так і не знявши навушників.