Оповідання
- Автор: Гаррисон Гарри Максвелл
- Язык: украинский
- Переводчик: Леонид Василенко
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Оповідання». Краткое содержание книги:
Смертні муки прихідця
Війна з роботами
Зовні м’який, у душі непоступливий
Поліцейський робот
Ми різні, але…
Абсолютна зброя
Якщо
Найнпорт не місто, це лише місце, де зупиняються по дорозі. Постійно тут мешкають лише ті, хто обслуговує проїжджаючих: власники готелів, шулери, повії, бармени і таке інше.
Є і космопорт, але туди сідають тільки вантажні ракети. Щоб забрати метал із тих копалень, які ще працюють. Деякі поселенці приїздять сюди за провіантом. Найнпорт можна назвати містом, що так і не побачило справжнього життя. Добре, коли через сотню років на цьому місці бодай щось стирчатиме з піску на знак того, що Найнпорт колись існував. Мене тоді вже не буде, і тому мені наплювати…
Я повернувся до реєстраційної книги. В камерах сидять п’ятеро п’яних — середній вилов. Доки я записував їх, Фетс притягнув шостого.
— Замкнувся в дамському туалеті в космопорті і виявив опір під час арешту, — доповів він.
— Порушення громадського порядку у п’яному вигляді. Тягни його в камеру.
Фетс повів свою жертву, похитуючись їй у такт. Я завжди дивом дивувався, спостерігаючи, як Фетс поводиться з п’яним, — звичайно, в нього було залито за галстук більше, ніж у них. Я ніколи не бачив його ані п’яним, як хлющ, ані повністю тверезим. Незважаючи на це, його каламутні очі ніколи не підводили — чи то він вартував біля камер, чи то ловив п’яних. Це він робив чудово. До яких би закамарків вони не заповзали, він знаходив їх. Безперечно тому, що інстинкт вів їх у одне й те ж місце.
Фете хряснув дверима шостої камери і, виписуючи кренделі, повернувся назад.
— Що це? — він показав на робота.
— Це робот. Я забув номер, який дала йому мама на заводі, і тому ми звемо його Недом. Він тепер працює у нас.
— Ну й молодець! Нехай почистить камери після того, як ми викинемо звідти шантрапу.
— Це мій обов’язок, — сказав Біллі, входячи до кімнати. Він стискував поліцейський дубець і похмуро дивився з-під козирка форменого кашкета. Біллі був не те щоб дурний, просто природа наділила його зайвою силонькою за рахунок розуму.
— Тепер це обов’язок Неда, бо ти отримав підвищення. Будеш допомагати мені.
Біллі часом буває дуже корисний, і я цінував його атлетичну статуру. Моє пояснення підбадьорило його, він усівся поряд із Фетсом і став дивитися, як Нед підмітає підлогу.
Так справи йшли десь із тиждень. Ми спостерігали за тим, як Нед підмітає і чистить, доки відділення не почало набувати явно стерильного вигляду. Начальник, що завжди дбав про порядок, виявив, що Нед може підшити цілу тонну доповідних та інших паперів, які захаращували його кабінет. Роботи в Неда виявилося багато, і ми так звикли до нього, що майже не помічали його присутності. Я знав, що він відніс свою фанерну домовину на склад і влаштував собі там щось схоже на затишну маленьку спальню. Решта мене не цікавила.
Інструкція щодо робота була похована в моєму столі, і я ні разу не заглянув до неї. Якби я це зробив, то мав би певне уявлення про великі зміни, що ждали нас попереду. Ніхто з нас не знав нічого про те, що робот може та чого не може робити. Нед чудово справлявся з обов’язками прибиральниці-діловода і цим обмежувався. Діло не пішло б далі, якби начальник не був занадто лінивий. Із цього все й почалось.
Було близько десятої вечора, і начальник якраз збирався йти додому, коли задзеленчав телефон. Він узяв трубку, послухав і поклав її.
— Винний магазин Ґрінбека. Його знову пограбували. Просять терміново приїхати.
— Це щось нове. Зазвичай ми взнаємо про грабунок тільки через місяць. За що ж він платить гроші Китайцеві Джо, раз той його не захищає? Чому тепер такий поспіх?
Начальник пожував нижню губу і після болісних роздумів зрештою дійшов рішення.
— Поїдь-но та подивись, у чому там справа.
— Зараз, — сказав я і потягнувся за кашкетом. — Але у відділенні нікого немає. Доведеться тобі почергувати, доки я повернуся.
— Так не годиться, — простогнав він. — Я вмираю з голоду, а тут ще сидіти й чекати?..
— Я піду візьму показання, — мовив Нед, виступаючи наперед і, як звичайно, молодцювато віддавши честь.
Спочатку начальник не піддався на спокусу. Уявіть собі холодильник, який раптом ожив і запропонував свої послуги.
— Як же це ти візьмеш показання? — пробурчав начальник, ставлячи на місце холодильник, що уявив себе розумником. Одначе шпилька була втілена в запитальну форму, і звинувачувати за це йому довелося тільки себе. Точно за три хвилини Нед розповів начальникові, як поліцейський проводить первинне дізнання при отриманні повідомлення про збройне пограбування чи інший вид крадіжки. Судячи з вирячених начальникових очей, Нед швидко вийшов за межі скупих знань Крейґа.