Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
2) документ постійно діючої Конференції ООН із роззброєння CD/1285 від 21 грудня 1994 р. у формі листа постійних представників зазначених чотирьох держав на цій конференції з проханням реєстрації Будапештського меморандуму та супровідного листа як «офіційних документів Конференції з роззброєння та їхнього розповсюдження серед усіх держав…, що беруть участь у роботі конференції».
Отже, представляючи Будапештський меморандум як офіційний документ найвпливовішої міжнародної організації у світі, якою є ООН, держави — учасниці цього міжнародно-правового документа підтвердили його чинність та обов’язковість.
Тому не можна не погодитися з думкою відомих українських експертів щодо того, що «нам потрібні не стільки … підписи на деклараціях, скільки справжня, відчутна допомога… Будапештський меморандум перетворився на нічого не вартий папірець. А які під ним стояли підписи!.. То чому ж ми думаємо, що й інші поважні договори не можуть розсипатися у зіткненні з обставинами?»[32]
Абсолютно справедливим є висновок: боротися треба не стільки за вступ до НАТО, скільки за те, щоб Україна мала достатній оборонний потенціал і можливість оперативно залучати підтримку союзників.
Український дипломат І. Лосовський зазначає, що вимагати сьогодні від світу та Європи спеціальних юридично зобов’язуючих гарантій безпеки України, її територіальної цілісності та непорушності кордонів неактуально, оскільки, по-перше, час реалістичності таких вимог був упущений 20 років тому, і, по-друге, це може спричинити хвилю аналогічних вимог з боку інших держав так званої сірої зони, які не входять сьогодні до систем колективної безпеки.
Єдиним ефективним шляхом вирішення гострих безпекових проблем, які постали перед Україною, є кардинальне нарощування власних оборонних та безпекових потужностей і продовження активної інтеграції з євроатлантичною системою колективної безпеки[33].
Усвідомлення всіма міжнародними акторами вже сформованого у сучасному світі нового гібридного світоустрою є найпершим завданням у пошуку сучасних міжнародно-правових безпекових формул. Боротьба за правильне розуміння нинішніх реалій — нині чи не найголовніша запорука того, що міжнародна спільнота впорається із гібридною агресією.
Відкритим питанням міжнародного дискурсу залишається те, як світовій спільноті поводитися з Росією та її керманичем. П. Вайтєкунас, Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні у 2010—2015 рр., вважає, що стратегія відносин між Заходом та Росією має бути такою: 1) створити успішні історії навколо Росії, розпочавши з України; 2) відмовитися від «провокуючої слабкості»; 3) розрізняти Росію та Кремль.
Литовський дипломат упевнений, що цивілізований світ ніколи не визнає законності порушення територіальної цілісності та суверенітету України. Безумовна світова підтримка України переконливо відображена у резолюції A/RES/68/262 ООН. Політолог Дж. Шерр, промовляючи на конференції у Вільнюсі, зазначив, що ймовірною метою Путіна на цьому етапі є не перемога над ЄС та НАТО як такими, а радше зменшення їхньої ролі та впливу, демонстрація неспроможності ЄС та НАТО захистити Європу. Виклик Кремля демократичному світові є глобальним, тому відповідь має бути глобальною, масштабною та цілісною також.
Формула комунікації з Російською Федерацією сьогодні існує. Це міжнародні санкції. Зараз не час для односторонніх пропозицій та пошуку компромісів. Наразі Росія не готова йти на компроміс та проводити переговори, тож є сенс цінувати мовчання.
Стратегічно ситуація покращиться тільки тоді, коли Захід підтримає Україну на стратегічному рівні та інвестує в неї. Дж. Сорос написав у нарисі для New York Review of Books: «Європа має прокинутися та усвідомити, що вона атакована Росією. Допомога Україні буде вважатися захисним заходом з боку країн ЄС». Сорос закликав Європу витратити 50 млрд дол. США на порятунок України. На його думку, європейцям потрібно нарешті усвідомити, що вона не є одним з ринків, що розвиваються, — нині від успіху України залежить майбутнє Європи[34].
Послаблення ролі США як «світового жандарма», зазначає президент Лондонського центру політичних досліджень Г. Лондон, призводить до необхідності створення регіональних альянсів, що можуть стати головним гарантом благополуччя в майбутньому. Ступінь ефективності НАТО був випробуваний діями РФ у Криму та на сході України. Цей Альянс потребує реформування на основі об’єктивної оцінки сучасних загроз. Декілька європейських країн, вважає Г. Лондон, скомпрометували себе через залежність від поставок російського газу. Багато країн відчувають страх через можливість власної «фінляндизації». Саме цей страх може підштовхнути деякі європейські країни до мобілізації у нові альянси[35].