Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

— Це все дурниця! — Проголосила вона недбалим тоном звиклої до болю Морд-Сит. — Ми так турбувалися! Коли почалася атака, ми подумали, що ніколи вас вже не побачимо. Ми думали, що програли.

Келен кашлянула.

— Келен, це мої особисті охоронці, — махнув рукою Річард. — Кара, Раїна і Бердіна. Дами, це Келен, моя королева.

Бердіна, не зробивши ні найменшої спроби встати з його колін, посміхнулася.

— Я — улюблениця Магістра Рала!

Келен схрестила руки на грудях. Очі її потемніли.

— Бердіна, дай мені встати!

— Від вас ще смердить мрісвізом. — Бердіна знову вмочила його в сніг і знову витягла за комір. — Вже краще. Ще раз помчитесь, не дослухавши мене, і я влаштую вам дещо гірше купання!

— Що це в тебе за вічні історії з жінками і купанням? — Не віщуючим нічого доброго тоном поцікавилася Келен.

— Поняття не маю. — Він кинув погляд на продовжуючий бушувати бій, потім подивився в блакитні очі Бердіни і обійняв її здоровою рукою. — Прости. Мені слід було тебе послухати. Ціна цієї дурості виявилася занадто висока.

— З вами все гаразд? — Шепнула вона йому на вухо.

— Берліна, злізь з мене. Вона скорилася.

— Коло пише, що мрісвізи — це ворожі чарівники, які проміняли свою чарівну силу на здатність ставати невидимими.

— Я теж мало не проміняв. — Річард простягнув їй руку, допомагаючи піднятися.

Вставши навшпиньки, Бердіна відігнула йому комір і, оглянувши шию, полегшено зітхнула.

— Все пройшло. Ви в безпеці. Коло описав, як починаються зміни і шкіра покривається лускою. А ще я прочитала, що цей ваш предок, Альрік Рал, створив силу, здатну протистояти мрісвізам. — Вона тицьнула пальцем. — Гарів.

— Гарів?!

— Він наділив їх здатністю відчувати мрісвізов, — кивнула Бердіна, навіть коли ті невидимі. Саме тому очі гарів виблискують, як смарагди. І завдяки магії, яка об'єднує всіх гарів, ті з них, хто довго спілкується з чарівниками, стають вождями і користуються незаперечним авторитетом. Щось подібне до генералів-головнокомандуючих всього племені гарів. Вони користувалися величезною повагою і очолювали армії гарів, що воювали пліч-о-пліч з людьми Нового світу проти мрісвізів, витісняючи їх назад в Старий світ.

— А що ще він пише? — Здивуванню Річарда не було меж.

— У мене не було часу прочитати далі. Після вашого від'їзду ми були трохи зайняті.

— Як довго? — Запитав Річард у Кари, вилазячи з фонтану. — Скільки я був відсутній? Вона подивилася на замок.

— Близько двох діб. Ви виїхали позаминулої ночі. А сьогодні на світанку примчали гінці з повідомленням, що за ними по п'ятах ідуть Захисники пастви. І буквально тут же вони напали. Бій іде з самого ранку. Спочатку все йшло добре, а потім з'явилися мрісвізи і… — Її голос зів'яв.

— Прости, Кара. Мені потрібно було залишатися тут. — Він з гіркотою глянув на гори трупів. — Це моя вина.