Темний ліс
- Автор: Цысинь Лю
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Book Chef
- ISBN: 978-617-7561-08-7
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Темний ліс». Краткое содержание книги:
Щоб віднайти вихід із глухого кута, доведеться зазирнути вглиб Усесвіту і зрозуміти Істину, а для цього, хай як дивно, зазирнути вглибину себе самих.
Чи впорається людство з викликами новітнього часу, чи все ж перетвориться на ще одну статистичну одиницю в історії Всесвіту, що триває вже мільярди років?
Ши Цян підняв очі й зміряв Ло Цзі довгим поглядом. Раптом у втомлених очах запалав вогник, і в них проступило щось дивне, досі приховане десь глибоко всередині. Погляд став таким пильним, у ньому було стільки життєвої мудрості, що Ло Цзі зніяковів.
— Ти почав цю розмову, не я. Ти перший згадав про цей випадок. Щиро кажучи, я й не знаю нічого цікавого про обставини згаданої пригоди. Та й не про це мова. Ну-бо, сідай.
Ло Цзі й далі стояв перед Ши Цяном і правив своєї:
— Я знав її лише близько тижня. Ми зустрілися в барі біля школи, й коли сталася аварія, я навіть не міг пригадати, як її звуть. От скажи мені, що такого могло бути між нами, аби ви підозрювали мене?!
— Не пригадуєш її імені? То й не дивно, що ти не переймаєшся її смертю. Знав я й іншого генія з такими самими закидами. О, що за яскраве життя у доктора Ло — щоразу нова подружка. І які це жінки, овва!
— Це що, злочин?
— Та ні, я ж просто заздрю. Маю в своїй роботі одне непорушне правило: не читаю нотацій і не висловлюю суджень. Хлопці, з якими доводилося мати справу, були ще тими покидьками, і якби я взявся їм вичитувати: «Та що ж ви накоїли? Подумайте про батька з матір'ю, про шкоду, завдану суспільству» й так далі, то це не мало б жодної користі. Простіше й ефективніше було би просто бити пики.
— Давайте ліпше поговоримо про загибель дівчини, офіцере Ши. Ви справді вважаєте, що то я її вбив?!
— Дивися, ти знову повертаєш розмову на те, що тебе цікавить. Тепер ти заявляєш, що міг її вбити. А ми просто теревенили про те, про се. Куди ти так поспішаєш, га? Ти ж новачок у цьому, це очевидно.
Ло Цзі мовчки витріщився на Ши Цяна, й кілька секунд єдиним звуком у кімнаті залишався гул вентилятора. Він раптом загадково посміхнувся й дістав з кишені власні сигарети.
— Ло, друже мій, — вів далі Ши Цян, — послухай мене: нас із тобою звела доля. У моїй практиці шістнадцять розслідувань закінчилися винесенням смертного вироку, й дев'ятьох зі звинувачених я особисто етапував на страту.
Ло Цзі простягнув сигарету Ши Цяну:
— Ну, цього задоволення я тобі точно не подарую. Тож зроби ласку, напружся, щоб зв'язатися з моїм адвокатом.
— Ну, ось і чудово, хлопчику мій! — Ши Цян задоволено ляснув Ло Цзі по плечі. — Таке ставлення до про-блем імпонує мені! — Він за плечі притягнув Ло Цзі до себе й крізь клуби диму промовив: — Ти міг у житті багато чого бачити, але те, що сталося з тобою… Насправді я хочу тобі допомогти. Знаєш цей жарт: дорогою до місця страти злочинець скаржиться на дощ, а кат йому каже: «Нема чого нарікати! Тобі ж не доведеться, як мені, плентатися назад!». Саме так маємо думати ми з тобою, плануючи майбутнє. Ну гаразд, нам завтра рано вирушати, тож давай ліпше влягатися.
— Вирушати? — Ло Цзі спантеличено глянув на Ши Цяна.
Цієї миті почувся стукіт і до кімнатки ввійшов молодий чоловік із проникливими очима, опустив на підлогу велику сумку й мовив:
— Капітане Ши, плани змінилися. Ми рушаємо негайно.
Чжан Бейхай обережно відчинив двері до батькової палати. Той напівлежав на подушках, але мав куди ліпший вигляд, ніж Чжан собі уявляв. Золотаві відблиски призахідного сонця падали на обличчя хворого, й від них щоки ледь рожевіли, тож батько не скидався на людину, яка стоїть за півкроку до смерті. Чжан скинув формений кашкет, почепив на вішак при стіні й присів обіч ліжка. Не запитав про хворобу, бо знав, що батько відповість із солдатською прямотою, а син не хотів чути правдивої відповіді.
— Батьку, я приєднався до Космічних сил.
Старий чоловік кивнув, але не озвався й словом. Батько з сином далі не говорили, але це мовчання було змістовнішим за слова й містило більше інформації, ніж розмова. Змалку й до сьогодні батько виховував Чжана більше мовчки, ніж спілкуючись. Слова були тільки знаками пунктуації у нескінченній тиші. Саме тому, що батько був таким неговірким, Чжан і став тим, ким він був на той час.
— Як ти й передбачав, прийнято рішення щодо розгортання космічного флоту саме на базі морського. Командування схиляється до думки, що способи й теоретичні закони ведення битв саме на морі є основою тактики в космічній війні.
— Так воно і є, — батько знову кивнув.
— То що я маю робити?
Ну ось це запитання й озвучене, батьку. Воно коштувало мені безсонної ночі, перш ніж я зважився. І тепер, щойно побачив тебе, знову починаю вагатися, адже знаю, що таке запитання чи не найбільше тебе розчарує. Пам'ятаю, як закінчив магістратуру та вступив на службу у флоті офіцером-слухачем. А ти тоді сказав: «Бейхаю, на тебе попереду чекає ще довгий шлях. І я кажу тобі це, бо читаю тебе ніби відкриту книгу. Твій розум, твої думки ще досить примітивні й не мають справжньої глибини. Того дня, коли я вже не зможу легко читати твої думки або зрозуміти твої наміри, ти насправді станеш дорослим». А коли настав той час і я нарешті виріс і ти не зміг прочитати моїх думок, ти не висловив ані найменшого жалю через неспроможність розуміти власного сина. Але я знаю: це не так, хоча твій син і став тією людиною, на зростання якої ти сподівався. Я не дуже привітний і люб'язний, проте добре підготовлений до виживання й здатний досягти успіхів у складному й небезпечному світі військово-морського флоту. Нині ж, коли по 30-річному вихованні, в найкритичніший момент, коли твій син ставить таке запитання, це ніщо інше, як повний провал виховного процесу, тренувань і всього твого життя. Проте, батьку, дай мені відповідь, благаю. Твій син не такий міцний, як ти гадаєш. Цього разу я потребую відповіді, як ніколи досі.