Смок і Малий
- Автор: Лондон Джек
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: П. Шарандак
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Смок і Малий». Краткое содержание книги:
Герой твору, молодий журналіст, з власної волі залишає велике капіталістичне місто і їде до Аляски. Разом з своїм приятелем Малим, Смок веде привільне, але сповнене небезпек життя золотошукача. Хоч сміливців всюди супроводжує успіх, однак вони не шукають зиску. Заради врятування друга вони ладні пожертвувати не лише останнім доларом, а й власним життям.
МАЛИЙ БАЧИТЬ СНИ
— Дивно, що ти ніколи не граєш, — сказав Малий Смокові, коли вони якось сиділи в «Оленячому Розі». — Невже тобі не кортить?
— Воно-то кортить, — відповів Смок. — Але я волію грати тільки на виграш.
Навколо них у великій залі бару стояв гамір і тріск десятка гральних столів, за якими люди, у хутрі та мокасинах, пробували свого щастя. Смок показав на них рукою.
— Поглянь, — сказав він. — Навіть найпростіший математичний розрахунок говорить, що всі вони сьогодні більше програють, ніж виграють. Багато хто програв уже й зараз.
— Ти добре знаєш арифметику, — промимрив Малий. — І взагалі, ти маєш рацію. Але, крім того, існують ще факти. Бувають іноді й хвилини щастя. І тоді кожен може виграти. Я це знаю, бо не раз бачив, як дехто підряд загрібав банк за банком. Єдиний спосіб виграти — це чекати, поки прийде твоє щастя, і тоді вже грати до краю.
— Як на твоє, то все це просто, — критично зауважив Смок.
— Лихо в тому, — сказав Малий, — що більшість гравців не розуміє, коли їм справді таланить. Мені теж доводилося пошитися в дурні. Але все треба в житті спробувати.
Смок похитав головою.
— Тут теж статистика, Малий. Більшість людей невірно підраховує свої можливості.
— Невже ти ніколи не відчував, що слід тобі лише поставити гроші, як ти одразу виграєш?
Смок засміявся.
— Надто багато шансів проти мене. Але ось що, Малий. Зараз я поставлю на карту долар. Побачимо, чи дасть вона нам щось на чарку.
Смок попрямував до столу, але Малий схопив його за руку.
— Почекай. Я почуваю, що сьогодні мені щаститиме. Постав краще цього докера на рулетку.
Вони підійшли до столу з рулеткою, поблизу буфету.
— Чекай, поки я скажу, — порадив Малий.
— На який номер? — спитав Смок.
— Вибирай сам. Але жди, поки я скажу.
— Чи не думаєш ти, що я маю більше шансів за цим столом? — звернувся Смок.
— У тебе їх стільки ж, скільки і в решти гравців.
— Але менше, ніж у круп'є.
— Дивись і чекай, — сказав Малий. — От тепер став!
Круп'є саме пустив маленьку кульку з слонової кістки по гладенькому обідку колеса. Смок через плече іншого гравця кинув навмання свого долара. Монета покотилася по зеленому сукну й зупинилася якраз навпроти номера 34.
Кулька теж спинилася, і круп'є проголосив:
— Виграв тридцять четвертий.
Він згріб зі столу гроші, і Смок забрав тридцять п'ять доларів. Малий поплескав його по плечу.
— Оце і є щастя, Смоку! — Як я відчув мого, не розумію. Але я знав, що ти виграєш. Якби твій долар упав на якийсь інший номер, то все одно б виграв. Коли вже прийшло щастя, ніщо йому не завадить.
— Ну, а коли б випав подвійний нуль? — спитав Смок, коли вони йшли до буфету.
— Тоді і твій долар упав би на подвійний нуль, — відповів Малий. — Це неминуче. Ось ходімо назад до столу. Мені сьогодні щастить, і, давши тобі виграти, я хочу й сам виграти.
— У тебе є якась система? — запитав Смок хвилин через десять, коли Малий програв уже сто доларів.
Той сердито крутнув головою, розклав фішкн на 3, 11 та 17, а дріб'язок кинув на «зелене».
— Хай чортяка вхопить усіх йолопів, що грають за системою, — відповів він, коли круп'є згріб його гроші.
Смок, спочатку байдужий до гри, раптом зацікавився нею і почав уважно стежити за кулькою, ставками й виграшами. Сам він не грав. Він так захопився, що коли Малий вирішив, що з нього досить, то ледве відтяг Смока від столу.
Круп'є повернув Малому торбинку з золотом, що той давав йому під заклад, і клаптик наперу, на якому було надряпано: «Відсипати 350 доларів». Малий поніс торбинку та папірця вагареві, що сидів за великими терезами. Той одважив 350 доларів і всипав їх у скриню.
— Цього разу твоє щастя підтвердило вірність статистики, — пожартував Смок.
— Але я мусив грати, щоб збагнути це, — сказав Малий. — Я трохи переграв, бо мені хотілось довести тобі, що щастя все-таки існує.
— Не сумуй, — посміхнувся Смок. — Зате я підстеріг його.
Очі в Малого заблищали.
— Та ну? Чого ж ти вагаєшся? Грай!
— Зачекай трохи. Скоро я вироблю таку систему, що забиратиму всі виграші за цим столом.
— Систему! — простогнав Малий і з великим жалем глянув на товариша. — Смоку, послухай мене та облиш ці кляті системи. Вони завжди спричиняються до нещастя.
— Тому вона й подобається мені, — відповів Смок. — Система — це статистика. Якщо система правильна, ніколи не програєш. А щастя завжди може зрадити.