Від диктатури до демократії
- Автор: Шарп Джин
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Переводчик: Мар’яна Шипош
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Від диктатури до демократії». Краткое содержание книги:
Такі проміжні стратегічні цілі повинні бути реально досяжними з огляду на наявний та можливий потенціали демократичних сил. Це допоможе здобути низку перемог, а отже, зміцнити моральний стан учасників, а також змінити на їхню користь баланс сил під час тривалої боротьби.
Стратегії вибіркового опору повинні зосереджуватися насамперед навколо конкретних соціальних, економічних чи політичних проблем. Їх можна обрати з метою збереження контролю над частинами соціальної-політичної системи, перехоплення контролю над тими, що вже контролюються диктатурою, або відволікання уваги диктаторів від якоїсь конкретної мети. Якщо це можливо, кампанія вибіркового опору повинна спрямовуватися на одне чи більше вразливих місць диктатури, про що вже йшлося раніше, чинити на них найбільший тиск, використовуючи весь доступний потенціал.
Стратегію першої кампанії слід розробити заздалегідь. Якими мають бути її безпосередні цілі? Як це допоможе втіленню генеральної стратегії? За можливості, варто сформулювати, принаймні, загальні інструкції для другої а, може, ще й третьої кампанії. Усі ці стратегії потрібні для реалізації генеральної стратегії та повинні здійснюватися в її межах.
Символічний виклик
Розпочинаючи нову кампанію, спрямовану на повалення диктатури, варто обмежити в масштабах перші заходи конкретно політичного спрямування. Частково вони можуть бути заплановані для перевірки налаштованості населення на боротьбу чи впливу на його настрої, а також для того, щоб підготувати його до продовження боротьби шляхом політичного спротиву і відмови від співпраці.
Перші заходи, найімовірніше, матимуть форму символічного протесту або символічного акту тимчасової відмови від співпраці. Якщо кількість тих, хто бажає взяти участь у заходах, незначна, можна, наприклад, почати з висаджування квітів на символічно важливому місці, якщо ж ця кількість значна
— можна організувати п’ятихвилинне припинення діяльності чи мовчання. В деяких інших випадках кілька осіб можуть оголосити голодування, вартування біля місця, що має символічне значення, короткий студентський бойкот або тимчасовий «сидячий страйк» у важливій установі. Більш агресивні дії диктатура, швидше за все, зустріне репресіями. Такі заходи як фізичне захоплення резиденції диктатора чи центрального офісу поліції, передбачають високий ризик, і тому не рекомендуються для початку кампанії. Символічні акції протесту іноді можуть привернути значну увагу на державному та міжнародному рівнях, як це сталося наприклад з масовими вуличними демонстраціями у Бірмі 1988 року або голодуванням студентів на площі Тяньанминь у Пекіні 1989 року. Велика кількість жертв протягом обох цих кампаній знову ж таки свідчить про те, що стратеги повинні планувати їх дуже ретельно. Хоча подібні заходи мають величезний моральний та психологічний вплив, самі по собі вони навряд чи достатні для повалення диктатури, оскільки залишаються значною мірою символічними і не змінюють владних позицій диктатури.
На початку кампанії зазвичай неможливо повністю закрити диктаторам доступ до джерел сили. Для цього було б необхідно, щоб практично усе населення та майже всі суспільні інституції, що перед тим значною мірою виявляли покору, виступили проти режиму, виявили відкритий спротив шляхом масової і наполегливої відмови від співпраці. Такого ще не траплялося і досягти цього найважче. В більшості випадків навіть короткочасна кампанія спротиву та абсолютної відмови від співпраці нереальна на ранніх етапах боротьби проти диктатури.
Поширення відповідальності
Під час кампанії вибіркового опору головного удару зазвичай завдає певна частина населення. У подальших кампаніях з різними цілями тягар боротьби буде перенесено на значно більшу кількість активістів. Наприклад, студенти можуть страйкувати з освітніх питань, духовні лідери та паства можуть зосередити увагу на виборюванні релігійних свобод, залізничники можуть прискіпливо дотримуватися правил безпеки з метою сповільнення функціонування залізничного транспорту, журналісти можуть виступати проти цензури шляхом публікації порожніх сторінок, де могли розміщуватися заборонені статті, поліція може постійно відмовлятися від затримання чи ув’язнення певних представників демократичної опозиції. Планування кампанії опору за проблемним і соціальним принципами дасть змогу перепочити окремим групам населення, не припиняючи опору. Вибірковий опір відіграє особливо важливу роль у збереженні незалежних соціальних, економічних і політичних груп та інституцій поза контролем режиму, про що вже коротко йшлося раніше. Такі центри сили забезпечують інституціональну базу, за допомогою якої населення може чинити тиск або протистояти диктаторському контролю. Швидше за все, під час боротьби вони будуть найпершими мішенями для диктатури.