У лісі-лісі темному

Одна річ грати в цю гру з друзями, усі все знають, а от із незнайомцями та давніми друзями — геть інша. Я ніколи не… Господи, що казати?

Не дізналася, чому він це зробив.

Не пробачила йому.

Не змогла його забути.

— Лі… — Клер підспівувала. — Давай, бо червонітимеш наступного кола.

У роті відчувався смак текіли та коли. Як вип’ю ще, точно знудить.

Я ніколи не знала, ким він був насправді.

Як він може одружитися з Клер?

— Я ніколи не робила собі тату, — вимовила нарешті. Я знала, що це непоганий варіант, адже Том про свою вже розпатякав.

— Дідько, — він застогнав, знову чарка. Фло гиготіла.

— Давай, так просто не зіскочиш. Розказуй і показуй!

Том зітхнув, розстебнув сорочку, демонструючи засмагле та пружне тіло. Спустив рукав і повернувся. Іронічне серце, проколоте стрілою й розмальоване фігурним написом «Не простак».

— Ось таке от, — Том натягував сорочку. — А ви там що, не повірю, що я єдиний.

Не мовивши жодного слова, Ніна підтягнула штани й показала маленьку пташку, що летіла вгору по щиколотці.

— Що це? — Фло намагалася роздивитися. — Чорна пташка?

— Сокіл, — відповіла Ніна. Тему закрито, штани поправлено, чарку випито. — А ти?

Фло похитала головою.

— Я боягузка, проте у Клер точно є!

Клер вишкірила зуби й злізла з дивана. Повернулася до нас спиною і задерла сріблясту кофтинку, котра сяяла, як риб’яча луска. З джинсів до вузької талії плелися два кельтські візерунки.

— Наліпка на дупу, — фиркнула Ніна.

— Дурість юних років, — зітхнула сумно Клер. — П’яна поїздка до Брайтона у двадцять два.

— Уявляєш, яка то буде краса на старість, — Ніна вела далі. — Принаймні вони підкажуть шлях молодику, що захоче відшмагати твою дупку в будинку для пристарілих.

— Ото буде бідоласі на що поглянути, — Клер поправила кофтинку, розсміялася і знову впала на диван. Випила чарку. — Мел?

Мелані потягнула телефон до коридору, визначити, де вона, допомагали лише кабель та низький голос.

— …і він узяв пляшечку? — долинало з коридору. — Скільки грамів?

— До біса, — рішуче мовила Ніна. — Залишимося поки без одного гравця. Так. Я ніколи не… я ніколи не… — Її погляд блукав між мною та Клер, нарешті з’явилась лукавинка в очах. Звело шлунок. Хмільна Ніна — річ небезпечна. — Я ніколи не спала з Джеймсом Купером.

Кімнатою розлетівся непевний смішок. Клер стенула плечима й випила.

Потім її блакитні оченята та Нінині карі очі витріщилися на мене.

Тишу розірвала Florence and the Machine, яка розповідала про свого хлопця, що майстрував гроби.

— Дідько ухопи тебе, Ніно, — мої руки тремтіли, проте я випила. Потім підвелася і вийшла з кімнати. Обличчя пашіло, я відчула, що страшенно п’яна.