Вовк-тотем

Виття вовчої зграї все так само було націлене на Вовчика. Той же поспішав визначити напрямок — якщо вили на півночі, він повертав голову на північ, якщо ж вили на заході — повертався на захід, а якщо виття долинало з усіх трьох боків, він починав безладно крутитися на одному місці.

Чень Чжень також уважно дослухався до вовчого виття й визначив, що цієї ночі він, очевидно, відрізнявся від попередніх разів. Учора вночі виття було більш-менш однаковим, до нього тільки домішувалися нотки погроз, а сьогодні вовчі голоси постійно мінилися — були то високими, то низькими, і в них звучало запитання, спроба, навіть наполегливий заклик вовчиць до своїх синів та дочок. Ченя ці голоси пройняли холодом.

Історії про любов вовчиць до своїх дітей надзвичайно поширені по всьому степу: щоб навчити вовченят полювати на здобич, вовчиці часто наражаються на небезпеку, ловлячи живих ягнят; щоб уберегти вовченят у норі, постійно б’ються не на життя, а на смерть із мисливцями; заради безпеки своїх малят можуть постійно щоночі перетягувати їх по норах; наїдаються так, що ледь не лусне живіт, а потім відригують усю цю їжу дітям, щоб їх нагодувати; заради загальної вигоди усієї зграї вовчиці, які втрачають усіх своїх малят, можуть годувати своїм молоком дітей своїх рідних або двоюрідних сестер. Старий Біліґ колись розповідав, що давно в Орхонському степу був один старий мисливець, який бачив, як три вовчиці спільно годували одне кубло цуценят. Того року навесні він пішов далеко в гори в пошуках нори із вовченятами й на одному схилі помітив трьох вовчиць, які лежали напівколом і годували приблизно вісьмох малюків — біля живота кожної з них лежало по двоє-троє вовченят, тож у нього й інших мисливців рука на них не піднялась і вони пішли шукати інше лігво. Старий розповідав, що мисливці й конопаси в монгольському степу, коли руйнують гнізда, ніколи не винищують усіх цуценят у гнізді, а в тих, які залишаються, «мачух» і «годувальниць» виявляється стільки, що вони їдять молока досхочу, тому в них і кістяки міцні і, взагалі, саме тому монгольські вовки в усьому світі є найбільшими, найміцнішими і найрозумнішими… Ченю тоді хотілось додати, що це ще не все, що материнська любов вовчиць навіть виходить за межі власного виду й вони можуть вигодовувати дітей своїх найлютіших ворогів — людей. За лютістю вовчиць криється найбільш зворушливе й незбагненне людинолюбство.