Марш Радецького та інші романи

— Я наче провалилася в яму! — зізналася мені одного разу Елізабет. — Я кохаю тебе! — мовила вона. — Ця жінка мене не відпускає, — я не зрозумію, чим вона займається.

— Давай поговоримо з моєю матусею! — запропонував я.

Ми пішли до мене додому, пішли у наш дім. Був уже пізній вечір, але матуся ще не спала.

— Мамо, я привів Елізабет, — оголосив я.

— Гаразд! — відгукнулася матуся. — То нехай тут і залишається!

Я вперше спав з Елізабет у своїй кімнаті, під рідним дахом. Здавалося, що мій батьківський будинок ще розпалює наше кохання, благословляє його. До кінця днів збережу я спогад про цю ніч, воістину шлюбну ніч, єдину шлюбну ніч у моєму житті.

— Я хочу від тебе дитину, — сказала Елізабет уже спросоння.

Я вважав це звичайною ніжністю. Проте вранці, прокинувшись, а прокинулася вона першою, Елізабет обхопила мене за шию і діловитим, майже образливо діловитим тоном сказала:

— Я твоя дружина, я хочу від тебе завагітніти, хочу здихатись Йоланти, вона мені осоружна, хочу дитину.

З цього ранку Елізабет залишилась у нашій домівці. Від професорки Йоланти Сатмарі ще прийшов однісінький короткий прощальний лист. Вона поїхала не в Сан-Франциско, як погрожувала, а в Будапешт, де поклала об’якоритися.

— Де ж вона тепер, пані професорка Кечкемет? — час від часу питала матуся.

— У Будапешті, мамо!

— Вона ще нагряне! — зауважила матуся. І вона як у воду дивилася.

Тепер всі ми жили в одному будинку, і жили нівроку. Матуся навіть зробила мені ласку і придушила в собі неприязнь до деяких людей. Про нашого адвоката вона більше не говорила «єврей», а називала його, як у минулі роки, «доктор Кініовер». Він же вперто тримався своєї ідеї: нам треба відкрити пансіон. Доктор Кініовер належав до тих так званих практичних людей, яким несила відмовитися від якоїсь так званої продуктивної ідеї, хай навіть інші не можуть її здійснити. Він був реалістом, а отже, такий само впертий, якими прийнято вважати лише фантастів. Доктор Кініовер бачив перед собою тільки корисність того чи іншого проекту і був певен, що всі люди, хай би про кого йшлося, рівною мірою здатні здійснювати корисні проекти. Так ніби кравець, приміром, міг би змайструвати зручні меблі, не беручи до уваги розміри будинків, дверей, кімнат. І ми відкрили пансіон. Доктор Кініовер заходився діставати нам необхідний для цього дозвіл з таким запалом, з яким, приміром, навіжений винахідник намагається одержати патент на той чи той свій винахід, бо ж це правило для нього за офіційне визнання.