Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
В городі після снідання добалакавсь з купцями про доставу хліба, м'яса, кислої капусти, цукру, кави і чаю, сала і інших продуктів з платнею за каждим разом.
Найлегше мати торгові діла з жидами. Вони більше уступчиві і держать слово. Не без того, щоб не пробували ошукать того, хто дається.
На сніданок була кава з цукром (раніше — з сахарином), на перший раз хліб і 8-10 дека сала. Потім — каша з шкварками, суп або оладки з житнього борошна з топленим маслом.
Четвертий день був п'ятниця. Стіл і стільниця готові. Жінки постарались, майстри тоже. Вареники вийшли гарні, акуратні, суп з крупами на баранячих кістках. Підходь, бери в котелок суп, в мисочку (усім куплено) — десять вареників, прямо з котла, ложку масла, ложку сметани, іде все справно, скоро, 20 минут — і кінець. Жінки беруть своє. Занесено Петрові Васильовичу, що сьогодні не виходив з вагону.
Вернувся я в вагон пізнувато, готовилась вечеря.
Дивлюсь, суп і вареники не тронуті, Бобро сидить за столом, дивиться в якісь папери, куре люльку, диму — як туман.
"Петро Васильович, не подобається вам обід?" — "Не пробував". — "Може, захорували?" — "Ні". — "То що з вами, сердитесь?" — "За що маю сердиться?" — "В чім же річ, ви аж зблідніли!" — "Збліднієш, коли добу не закривав очей. Ви міцно спали, а я все сиджу над цим — полюбуйтесь!"
Глянув — проект, прочитав — папір з фірми. "З получениям плану, зараз же визначить полотно і розпочать земляні роботи не пізніше понеділка. Апарат пересилається. Ждіть шпал в п'ятницю-суботу. Час пізній, замерзне земля. Шануючий, Л. Даценко".
"Ну то що? Можна викілковувать завтра з півкілометра". — "Ви не знаєте, що я в цьому нічого не розумію. Єсть фахівці, Ружицький, Шатрюк, а найкращий — Божко, здібний, талановитий технік, хай його і пришлють. А час дійсно пропущений утікає". — "А дайте глянуть в плани". — "Дивіться, скільки хочете, з мене досить".
Бачу, план простий, місцевість рядом з головним путьом, земляні роботи займуть часу небагато, а укласти шпали, рейки можна і в мороз. До Різдва 4 км буде готове до уживання.
"Нічого трудного, — кажу, — в понеділок можна буде пустить земляні роботи повним ходом, може, треба пошукать ще робочих".
"А ви умієте нівелірувать і вибить по плану напрямок, висоту?"
"Я ж сапер і ще недавно це робив, та ще самодільним апаратом".
"Зробите?"
"Зроблю, тільки нехай Ладан сам варе, там йому поможе баба, а я дам вказівки. До помочі візьму своіх трьох".
"Робіть все, що уважаєте потрібним, мішаться не буду".
"Будьте спокійні, Петро Васильович, все буде гаразд. В понеділок всі стають до роботи з лопатами і кирками".
Тільки тепер взявся Бобро до холодного обіду.
В суботу нароблено кілочків і на запас, забито кілочки що 25 метрів, більше кілометра, а в понеділок розставив людей на роботах. Народ був фаховий, сильний, діло пішло дружно, двох ішло з шнурами, рівняли і поправляли полотно під шпали. Завдання виконано раніше часу. Добре працювати з фахівцями робітниками!
В вівторок ще двоє робітників приготовляли кілки, робили шаблони для поправки ровів, поміри полотна та забито кілочки до кінця. Одночасно вислано до села Орхівок за Буг по робітників. З'явилось на час з 20 дівчат, а середїх — стара панна тьотя Поля з двома племінницями. Вони майже уніати. Четвертого дня — Бобро веселий, попросив мене заступить його, чуть повним господарем, розпоряджаться, а сам поїхав в Брест. П'ятого дня саме вигружались шпали, кінчалось полотно, а я визначав ось полотна для укладання шпал, з пройшовшого потягу показались Даценко і Бобро. Пройшлись по роботі разом втрьох, Даценко знався на роботах стисло, питання задавав короткі, точні. Видно було по нім, що задоволений і трохи заклопотаний. Вертаючись запитав, коли обід і чи робітники самі будуть знать, що і як робить. Одповів йому, що мають урок, як робить указано, виконання пан інженер бачив сам. Зрештою люди знающі і працьовиті.
"Як вас по імені і батькові?"
"Н. А."
"От що, Н. А-ч, Петро Васильович вимагає, щоб ви були керівником робіт, а сам одмовляється. Що на це скажете?"