Вовк-тотем

Чень аж заслухався. Однак слід було занести в юрту порізану на шматки конятину й маслаки, а також розтягнути на даху юрти шкуру лошати для просушки, тож він сказав:

— Ти вже рік працюєш конопасом, незабаром станеш фахівцем. Те, що ти розповів, дуже важливо. Однак надворі спекотно, тож ходімо до юрти, ти будеш далі розповідати, а я робитиму баоцзи.

— Хлопці увійшли до юрти, і Чень узявся чистити цибулю, місити тісто, робити начинку й зажарку з духмяним перцем, готуючи баоцзи з прісного тіста з м’ясною начинкою, які часто їдять скотарі.

Чжан Цзіюань, випивши піалу холодного чаю, продовжив:

— Останніми днями я як конопас думаю про різні справи, пов’язані з кіньми. Я вважаю, що саме монгольські степові вовки створили найбільш витривалих у світі монгольських коней і відважну кінноту гунів, тюрків і монголів, яка вразила весь світ. Туркменські ахалтекінські, ілійські, арабські, донські скакуни нині відомі в усьому світі, однак чому кінноти Середньої Азії, російських кипчаків, арабська кіннота й вершники європейських тевтонів — усі були розбиті монгольською кіннотою? Монгольські вершники дійшли на захід аж до Польщі, Угорщини, Австрії й Єгипту. А кіннота гунів узагалі перетнула всю Європу, змітаючи все на своєму шляху, і дійшла аж до нинішнього Орлеану у Франції. Яка ще країна і яка ще нація в світі мала таку потужну силу й витривалість?

Чень Чжень додав від себе:

— В історичних книжках написано, що в давнину в монгольському степу людей було мало, а коней — багато, тож у військові походи один вершник міг брати з собою по четверо-п’ятеро, а то й більше коней і їздити на них по черзі, тому вони й могли долати за день по тисячі лі. Тому монгольська кіннота — це ніби первісні моторизовані війська, вона була спеціально призначена для блискавичних війн. Крім того, оскільки в Монголії було багато коней, то воїни могли використовувати м’ясо поранених тварин як провіант і їсти його, коли зголодніють, або пити конячу кров під час спраги. За таких умов і тил не потрібен.