В.І.Н. (Вибору іншого немає)

«Чуєш, а ти ще у тих Його малолітніх прихильників? Тоді спитай, чи спав Він зі своїми фанатками, або, може, якщо пощастить, і з фанатами! Обов’язково спитай про це у них! Поцікався, скількох малоліток Він трахнув! В яких місцях, позах, за яких обставин це відбувалося. Побільше смажених дрібниць! Коротше, ти мене зрозумів. Ну все, давай!», — і Сашпаш на цьому відключився.

«Тьху ти……….!», — беззвучно вилаявся Шульц, злісно скрегочучи зубами. Проте він швидко опанував себе і повернувся до кімнати, де голосно про щось сперечалися татуйовано-пірсінговані хлопці та дівчата. Сівши на місце, він сказав:

«Гаразд, давайте продовжимо. Отже, про діяльність вашого клубу більш-менш зрозуміло. Тепер мене цікавить, чи був хтось із вас особисто знайомий з Ним, і як складалися ваші стосунки?»

«Ага, і чи спали з Ним наші дівчата?», — додав якийсь бомжуватого вигляду хлопець з дальнього кута, на що всі одразу невимушено розсміялися.

«Ну... Я не питав про таке... Але, якщо...», — зам’явся Шульц.

«Т-тут м-майже всі були з Ним знайомі ос-особисто», — врятував ситуацію Зомбі, — «Я часто б-бував у Нього вдома, і одним із перших отримував всі Його н-нові книги та д-диски. Інші т-теж регулярно навідувалися на їх репетиційну б-базу, х-ходили на концерти, на творчі з-зустрічі. Інакше й б-бути не могло».

«Розкажіть трохи про Нього — яким Він був?»

«Він був незвичайним, не таким, як усі, ні на кого не схожим», — озвався високий чоловік у чорному капелюху і яскраво-оранжевому шарфі, обмотаному навколо довгої шиї, вочевидь — найстарший з усіх присутніх фанатів, — «Він завжди йшов вулицею, широко розправивши плечі і високо піднявши голову, дивлячись кудись поверх інших людей, так, ніби нічого й нікого не боявся у цьому житті, ніби виразно демонстрував оту свою «інакшість». За це Його багато хто і не любив. Коли Він йшов містом, Йому вслід усі оберталися — таким незвичайним Він був. І оберталися не лише жінки, а й чоловіки. Він завжди виділявся з натовпу, ніби якийсь іноземець чи прибулець, що раптом опинився серед цього понурого сірого міста, і змусив світ навколо себе сяяти якимось дивовижним, нетутешнім світлом. За Ним услід неодмінно, ніби самі собою, поверталися десятки голів, проводжали Його поглядом. Узагалі, Його неможливо було не помітити — навіть у великому натовпі Він дуже виділявся».