Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)
- Автор: Маркес Габриэль Гарсия
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-20-8
- Переводчик: Галина Владимировна Грабовская
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)». Краткое содержание книги:
Тематика п’ятдесяти текстів «Скандалу…» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи, — і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.
Відповідно до цього звіту, консьєржка дому погоджувалася з тим, що сказав Родольфо Монтезі щодо виходу дівчини з дому, за винятком одного пункту: консьєржка запевняла, що бачила, як Вільма вийшла о п’ятій. Родольфо Монтезі запевняв, що то було о п’ятій тридцять.
Ця різниця у півгодини була важливою, бо в Італії поїзди — транспорт пунктуальний. І пані Пассареллі, серйозна і відповідальна службовка міністерства оборони, запевняла, що бачила Вільму Монтезі по обіді 9 квітня в поїзді до Остії. А 9 квітня поїзд до Остії виїхав рівно о пів на шосту.
Ключі від дому
Пані Пассареллі, побачивши в газетах новину про смерть і фотографії Вільми Монтезі, в понеділок 13 квітня рано-вранці прийшла у дім родини розповісти, що вона бачила в четвер. Вона сказала, що Вільма їхала із нею до Остії, у тому самому купе поїзда, і що дівчину ніхто не супроводжував. Ніхто до неї не підходив і не розмовляв із нею під час поїздки. За словами пані Пассареллі, Вільма не кваплячись вийшла на пляжі Остії, щойно поїзд зупинився.
Поліція разом з родиною з’ясувала, якими були інші предмети одягу, що їх мала на собі Вільма, коли вийшла з дому, окрім тих, що були знайдені на трупі. На ній були панчохи і черевички з оленячої шкіри на високих підборах. А ще коротка вовняна спідниця, з такої самої тканини, що й жакет, що був на трупі, та еластичні підв’язки. Родина підтвердила, що, виходячи з дому, вона не тільки залишила всі золоті речі, подаровані їй нареченим, але і його фотографію. Також підтвердила те, що сказала консьєржка: Вільма мала з собою чорну шкіряну сумку кубічної форми з ручкою із позолоченого металу. Всередині торбинки містилися білий гребінець, маленьке дзеркальце і біла хустинка. А також ключі від дому.
Ніхто нічого не знає
Цей перший звіт поліції показав, що не можна вимислити жодної причини для самогубства. З іншого боку, в листі, який вона написала своєму нареченому напередодні, не було жодної вказівки на те, що вона задумувала прийняти подібне рішення. Також було встановлено, що жоден член родини, ні з боку матері, ні з боку батька, не страждав на психічні розлади. Вільма пишалася дуже добрим здоров’ям. Але був факт, що міг бути надзвичайно важливим у розслідуванні: 9 квітня Вільма перебувала у безпосередній постменструальній фазі.
Попри численні розслідування не змогли встановити, що родина Вільми знала щось про її ймовірну подорож в Остію. Батько наполегливо шукав її на набережній Тибру, думаючи, що вона кинулася в річку, але не міг це пояснити нічим іншим, окрім як передчуттям. Було чітко встановлено, що родина не знала, що дівчина мала в Остії знайомого. Навіть стверджувалося, що вони не знають дороги і сполучення автобусів чи трамваїв, у які треба сідати, аби потрапити на вокзал Сан-Пабло, звідки відправляються поїзди на Остію.
Загадка для експертів
По обіді 14 квітня в Інституті судової медицини професори Фраке і Карелла з того самого інституту робили розтин Вільми Монтезі. Поліція вручила експертам анкету з метою встановити точні дату і причини смерті. Зокрема на них покладалася місія визначити, чи смерть справді настала внаслідок утоплення чи дівчина вже була мертва, коли її кинули у воду. Також треба було встановити природу анатомічних відхилень, виявлених у тілі, і ймовірну наявність у внутрішніх органах отруйних чи снодійних речовин.
Також експертів просили визначити (в тому випадку, якщо смерть справді настала внаслідок утоплення), на якій віддалі від пляжу Вільма впала у воду. Водночас їх просили встановити, чи смерть могла бути наслідком специфічних фізіологічних особливостей чи стану травлення їжі. Ця перевірка була важливою, бо тут міг бути зв’язок з тим фактом, що Вільма могла захотіти помити ноги в морі під час процесу травлення їжі.
Шість речей, які треба пам’ятати
2 жовтня 1953 року експерти дали такі відповіді на запитання:
1. Смерть Вільми Монтезі настала «9 квітня», через чотири-шість годин після останнього прийому їжі. Згідно з обстеженням, востаннє вона їла між 14:00 і 15:30 дня. Тож смерть мала настати між шостою і восьмою вечора, бо процес травлення був цілком завершений. Експертиза встановила, що незадовго перед смертю Вільма Монтезі з’їла морозиво.
2. Смерть настала внаслідок асфіксії через повне занурення, а не через зомління у воді. У внутрішніх органах не було знайдено отруйних чи снодійних речовин.
3. На момент смерті Монтезі перебувала у безпосередній постменструальній фазі, тобто в ситуації найбільшої чутливості в нижніх кінцівках до непередбаченої купелі в холодній воді.