«…Моє дружнєє посланіє». Вибрані твори

Автор: Шевченко Тарас Григорьевич, Крайникова Т.
Год: 2008
Язык: украинский
Год: Литагент «Краина Мрий»
ISBN: 978-966-424-093-9
Жанр: Прочая поэзия

Электронная книга - ««…Моє дружнєє посланіє». Вибрані твори». Краткое содержание книги:

До видання включено вибрані твори видатного поета та письменника, що виносяться на обов’язкове та самостійне вивчення за Програмою 12-річної загальноосвітньої школи з української літератури.

Перейти на страницу:

Старшина третій

Добре, ходімо.

Старшини нишком стали за дубом, а під дубом сидить сліпий кобзар; кругом його запорожці і гайдамаки. Кобзар співає з повагою і неголосно.

Ой волохи, волохи,Вас осталося трохи;І ви, молдавани,Тепер ви не пани;Ваші господарі —Наймити татарам,Турецьким султанам,В кайданах, в кайданах!Годі ж, не журіться;Гарно помоліться,Братайтеся з нами,З нами, козаками;Згадайте Богдана,Старого гетьмана;Будете панами,Та, як ми, з ножами,З ножами святими,Та з батьком МаксимомСю ніч погуляєм,Ляхів погойдаєм,Та так погуляєм,Що аж пекло засміється,Земля затрясеться,Небо запалає…Добре погуляєм!

Запорожець

Добре погуляєм! Правду старий співа, як не бреше. А що б то з його за кобзар був, якби не волох!

Кобзар

Та я й не волох; так тілько – був колись у Волощині, а люде й зовуть Волохом, сам не знаю за що.

Запорожець

Ну та дарма; утни ще яку-небудь. Ану лишень про батька Максима ушквар.

Гайдамака

Та не голосно, щоб не почула старшина.

Запорожець

А що нам ваша старшина? Почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі. У нас один старший – батько Максим; а він як почує, то ще карбованця дасть. Співай, старче Божий, не слухай його.

Гайдамака

Та воно так, чоловіче; я це й сам знаю, та ще ось що; не так пани, як підпанки, або – поки сонце зійде, то роса очі виїсть.

Запорожець

Брехня! Співай, старче Божий, яку знаєш, а то й дзвона не діждемо – поснемо.

Гуртом

Справді поснемо; співай яку-небудь.

Кобзар(співає)

Літа орел, літа сизийПопід небесами;Ґуля Максим, ґуля батькоСтепами – лісами.Ой літає орел сизий,А за ним орлята;Ґуля Максим, ґуля батько,А за ним хлоп'ята.Запорожці ті хлоп'ята,Сини його, діти,Поміркує, загадає,Чи бити, чи пити,Чи танцювать, то й ушкварять,Аж земля трясеться.Заспіває заспівають,Аж лихо сміється.Горілку, мед не чаркою —Поставцем черкає,А ворога, заплющившись,Ката, не минає.О такий-то наш отаман,Орел сизокрилий!І воює і гарцюєЗ усієї сили —Нема в його ні оселі,Ні саду, ні ставу…Степ і море; скрізь битий шлях,Скрізь золото, слава.Шануйтеся ж, вражі ляхи,Скажені собаки:Йде ЗалізнякЧорним шляхом,За ним гайдамаки.

Запорожець

Оце то так! Вчистив, нічого сказати: і до ладу і правда. Добре, далебі, добре! Що хоче, то так і втне. Спасибі, спасибі.

Гайдамака

Я щось не второпав, що він співав про гайдамаків?

Запорожець

Який-бо ти бевзь і справді! Бачиш, ось що він співав: щоб ляхи погані, скажені собаки, каялись, бо йде Залізняк Чорним шляхом з гайдамаками, щоб ляхів, бачиш, різати…

Гайдамака

І вішати, і мордувати! Добре, єй-богу, добре! Ну це так! Далебі, дав би карбованця, якби був не пропив учора! Шкода! Ну, нехай стара в'язне, більше м'яса буде. Поборгуй, будь ласкав, завтра оддам. Утни ще що-небудь про гайдамаків.

Кобзар

До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму; а охрипну – чарочку-другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову. Слухайте ж, панове громадо!

Ночували гайдамакиВ зеленій діброві,На припоні пасли коні,Сідлані, готові,Ночували ляшки-панкиВ будинках з жидами,Напилися, простяглися Та й…

Громада

Цить лишень! Здається, дзвонять. Чуєш?… Ще раз… о!..

«Задзвонили, задзвонили!» —Пішла луна гаєм.«Ідіть же ви та молітесь,А я доспіваю».

Повалили гайдамаки,Аж стогне діброва;Не повезли, а на плечахЧумацькі воловіНесуть вози. А за нимиСліпий Волох знову:«Ночували гайдамакиВ зеленій діброві».Шкандибає, курникає,І гич не до речі.«Ну лиш іншу, старче Божий!» —З возами на плечахКричать йому гайдамаки.«Добре, хлопці, нате!Отак! Отак! Добре, хлопці!Ануте, хлоп'ята,Ушкваримо!»Земля гнеться,А вони з возамиТак і ріжуть.Кобзар грає,Додає словами:«Ой гоп, таки так!Кличе Гандзю козак:«Ходи, Гандзю, пожартую,Ходи, Гандзю, поцілую;Ходім, Гандзю, до попаБогу помолиться;Нема жита ні снопа,Вари варениці».Оженився, зажурився —Нічого немає;У ряднині ростуть діти,А козак співає:«І по хаті ти-ни-ни,І по сінях ти-ни-ни,Вари, жінко, лини,Ти-ни-ни, ти-ни-ни!»«Добре! Добре!Ще раз! Ще раз!»Кричать гайдамаки.«Ой гоп, того дива!Наварили ляхи пива,А ми будем шинкувать,Ляшків-панків частувать.Ляшків-панків почастуєм,З панянками пожартуєм.Ой гоп, таки так!Кличе панну козак:«Панно, пташко моя!Панно, доле моя!Не соромся, дай рученьку,Ходім погуляймо;Нехай людям лихо сниться,А ми заспіваймо.А ми заспіваймо,А ми посідаймо,Панно, пташко моя,Панно, доле моя!»

Перейти на страницу:

Сюжет

Атмосфера

Главный герой

Общее впечатление

Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)

Не работает?