Iсторичнi есе. Том 1
- Автор: Лисяк-Рудницький Іван
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Iсторичнi есе. Том 1». Краткое содержание книги:
Книжка розрахована на всіх, хто цікавиться історією України.
Що ж до двох менших партій — соціал-демократів із марксистською програмою і консервативної Християнсько-суспільної партії, — то їхній вплив був обмежений, але вони мали декілька поважних особистостей і стимулювали ідеологічні дискусії. Українські соціал-демократи відігравали певну роль у профспілковому русі, який робив свої перші кроки у Галичині; профспілки були мішані за своїм національним складом, але в них теж відчувалося напруження між польською й українською фракціями[654].
ПОЛІТИЧНА БОРОТЬБА У 1900–1914 РОКИ
Від початку нового століття до вибуху першої світової війни в Галичині неослабно точилася велика політична битва. У межах даної статті неможливо розглянути окремі епізоди цієї боротьби. То був час, коли перерви між виборами чи то до Державної ради, чи то до сейму — були не тривалими. Кожні вибори супроводжувалися хвилею масових мітингів, демонстрацій і сутичок із поліцією, що, в свою чергу, вело до арештів і судових процесів. Ораторські дуелі в парламенті супроводжувалися складними позалаштунковими переговорами на крайовому рівні й у Відні. Політична боротьба змішувалася з соціальними суперечками, такими як селянські страйки. Водночас українська — спільнота переймалася будівництвом культурних і економічних установ. Варто звернутися до тогочасної художньої літератури, щоб відчути глибокі підземні води, що нуртували в українському народі[655]. Симптомом цього збудження стало вбивство 1908 р. галицького намісника графа Анджея Потоцького українським студентом Мирославом Січинським (1887–1980). Проте це був індивідуальний акт, а не результат змови. Український рух, попри його дедалі більшу войовничість, і далі дотримувався легально-еволюційних методів.
Починаючи з серії масових мітингів у 1900 р., українська агітація зосередилася на питанні виборчої реформи: скасування курій і запровадження загального, таємного і прямого голосування.
Демократизації виборчого права бажали багато інших груп в Австрії, і, під впливом російської революції 1905 р. та в зв’язку з труднощами в Угорщині, уряд імперії підтримав цю вимогу. У січні 1907 р. реформа набула чинності. “Одна слов’янська група — русини — найбільше виграла від реформи виборчого права, більш ніж потроївши своє попереднє парламентське представництво за рахунок поляків. Однак нова квота для русинів все ще залишалася меншою ніж половина представництва, яке належало їм на основі пропорційної системи”[656]. В результаті махінацій з виборчими округами одне місце у Державній раді припадало на 52 000 поляків і 102 000 українців. У парламентських виборах 1907 р. українці завоювали 27 місць у Галичині (17 націонал-демократів, три радикали, два соціал-демократи і п’ять русофілів) та п’ять місць на Буковині. У містах існував передвиборний альянс українців та сіоністів; за підтримки українських голосів у віденському парламенті вперше з’явилися два національно свідомі єврейські депутати.
654
Левинський В. Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині. — Київ, 1914.
655
Особливо показовими щодо цього є оповідання Леся Мартовича. Див.: Мартович Л. Тв.: У 3 т. / Вид. Ю. Гаморак. — Краків, Львів, 1943.
656
Kann R. A. The Multinational Empire... — Vol. 2. — P. 223.