Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих

Келен відчула, як кров кинулася в обличчя.

— Ти говориш про це так, немов все вже вирішено і підписано! Немов так визначено долею, і ми нічого не можемо з цим зробити. Ми не зможемо перемогти з такими настроями на поразку!

Уоррен посміхнувся. Раптом проявилася властива йому сором'язливість.

— Мені дуже шкода, Мати-сповідниця. Я зовсім не хотів, щоб у вас склалося таке враження. Я просто дав свій аналіз ситуації, що склалася. Ми не зможемо зупинити їх, і марно займатися самообманом. Їх армія зростає день від дня. І ми також повинні враховувати, що знайдуться країни, які — як Андер і Галі — які злякаються Ордена і вирішать за краще приєднатися до нього, ніж одержати ту долю, яку Орден підготував тим, хто відмовляється здатися.

Я жив у Старому світі. Я вивчив методи Джегана. І мені відоме його терпіння. Він методично захоплював весь Старий світ, коли про таке ніхто й подумати не міг. Він роками будував дороги лише для того, щоб здійснити свої плани. Він ніколи не звертає з шляху. Іноді його можна розсердити і змусити вчинити необачно, але він швидко приходить до тями.

Він швидко приходить до тями, тому що у нього є вища мета.

Ви повинні розуміти одну дуже важливу річ щодо Джегана. І це найважливіше, що я можу вам сказати про нього: він вірить усім серцем в правильність своїх діянь. Звичайно, він насолоджується славою і перемогами, але найглибше задоволення він відчуває від того, що саме він несе те, що він вважає — причому щиро — справедливістю тим, кого вважає за нечестивців. Він щиро вірить, що людство може рости, з етичної точки зору, тільки якщо воно буде слідувати моральним нормам Ордена.

— Маячня якась, — сказала Келен.

— Ви можете так вважати, але він щиро вірить, що служить загальному благу. Він дуже щиро в це вірить. Це свята істина для нього і його прісних.

— Він вірить, що вбивство, згвалтування і поневолення є справедливість? — Запитав генерал Мейфферт. — Та він, мабуть, з розуму вижив!

— Він був вихований жрецями Братства Ордена, — підняв палець Уоррен, підкреслюючи значимість своїх слів. — І вірить, що всі жертви, і навіть більші, виправдані. Він вірить, що тільки загробний світ має значення, тому що там ми всі будемо у вічному Світі Творця. Орден вірить, що людина може заслужити цю нагороду в світі іншому, тільки якщо буде жертвувати собою заради інших у цьому світі. А всі ті, хто відмовляється це приймати — а це ми з вами, — повинні бути або силою примушені слідувати шляхами Ордена, або знищені.

— Значить, розтрощити нас — його священний обов'язок, — сказав генерал Мейфферт. — Він жадає не наживи, а втілення своїх дивних поглядів на порятунок людства.

— Точно.

— Гаразд, — зітхнула Келен. — Ну, так що ж, по-твоєму, цей святий поборник справедливості стане робити?

— У принципі, у нього є два шляхи, як мені здається. Якщо він повинен завоювати Новий світ і привести все людство під владу Ордену, він повинен захопити два основних місця: Ейдіндріл, тому що там осередок влади Серединних Земель, і Народний Палац Д'хари, бо звідти правлять народом Д'хари. Якщо ці два місця впадуть, то посиплеться і все інше. Він зможе захоплювати все, що залишилося. Так що зараз імператору Джегану потрібно тільки вибрати, що захопити першим.