Джерело
- Автор: Рэнд Айн
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-55-5
- Переводчик: Елена Замойская
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Джерело». Краткое содержание книги:
— По суті правильно, — сказав Тухі. — Та якщо застосувати логіку, ми не повинні думати про покарання негідників. Оскільки вони постраждали не за свою провину, оскільки їм не пощастило і їм забракло таланту, вони заслуговують на певну компенсацію — щось штибу нагороди.
— Саме так! — вигукнув Кітінґ. — Це… це логічно.
— І справедливо, — докинув Тухі.
— Використовуєш «Знамено» як тобі заманеться, Еллсворте? — запитала Домінік.
— Ти про що?
— Про «Хоробрий Жовчний Камінь».
— О ні, я б так не сказав. Не зовсім. Завжди є непередбачувані чинники.
— Про що це ви? — запитав Кітінґ.
— Професійна балачка, — відповів Тухі. Він витягнув руки до вогню і грайливо зігнув пальці. — До речі, Пітере, щось робитимеш зі Стоунріджем?
— Чорт би його забрав, — казав Кітінґ. — Ти знаєш, у чому річ. Ти знаєш цього покидька краще за мене. Мати такий проект зараз, коли він наче манна небесна, і з усіх людей світу ним розпоряджається цей сучий син Вайненд!
— А що за біда з містером Вайнендом?
— О, облиш, Еллсворте! Ти чудово знаєш, що якби це був хтось інший, я отримав би це замовлення ось так, — він клацнув пальцями, — і навіть не мусив би просити, замовник сам прийшов би до мене. Надто знаючи, що такий архітектор як я практично сидить на бобах, з огляду на той обсяг роботи, що його може взяти наше бюро. Але містер Ґейл Вайненд! Можна подумати, він святий лама, який має алергію на повітря, що ним дихають архітектори!
— Припускаю, ти намагався?
— О, не нагадуй. Мене нудить від цього. Гадаю, я витратив близько 300 доларів, годуючи обідами і заливаючи лікери в усіх тих поганців, які обіцяли влаштувати зустріч із ним. А отримав я лише похмілля. Думаю, з самим Папою легше зустрітися.
— Припускаю, ти хочеш отримати Стоунрідж?
— Ти смієшся, Еллсворте? Я віддам за це свою праву руку.
— Це недоречно. Бо тоді ти не зможеш зробити жодного креслення чи навіть вдати, що робиш його. Краще віддати щось менш цінне.
— Я віддав би свою душу.
— Віддав би, Пітере? — запитала Домінік.
— Що в тебе на гадці, Еллсворте? — рикнув Кітінґ.
— Просто практичне припущення, — відповів Тухі. — Хто був твоїм найефективнішим продавцем у минулому і дістав тобі найкращі замовлення?
— Що ж, мабуть, це Домінік.
— Саме так. І оскільки ти не можеш потрапити до Вайненда, а навіть якби потрапив, це тобі не допомогло б, то чи не думаєш ти, що Домінік — саме та людина, яка зможе його переконати?
Кітінґ витріщився на нього:
— Еллсворте, ти збожеволів?
Домінік зацікавлено нахилилася вперед.
— Із того, що я чула, — сказала вона, — Ґейл Вайненд не робить послуг жінкам, якщо вони негарні. А якщо вони гарні, то він робить для них аж ніяк не послугу.
Тухі поглядом показав, що не заперечує це.
— Це маячня, — сердито буркнув Кітінґ. — Як Домінік потрапить до нього?
— Зателефонує в приймальню і призначить зустріч, — спокійно сказав Тухі.
— А хто тобі сказав, що він погодиться?
— Він сам.
— Коли?
— Минулої ночі. Точніше, сьогодні вранці.
— Еллсворте! — видихнув Кітінґ, і додав: — Я не вірю.
— Я вірю, — втрутилася Домінік, — інакше Еллсворт не розпочинав би цієї розмови. Вона посміхнулася Тухі: — Отже, Вайненд пообіцяв зустрітися зі мною?
— Так, моя люба.
— Як тобі це вдалося?
— О, я навів йому переконливі аргументи. Одначе раджу не зволікати. Зателефонуй йому завтра — якщо хочеш.
— А чому вона не може зателефонувати просто зараз? — запитав Кітінґ. — О, розумію, занадто пізно. Зранку, щойно прокинешся, насамперед зателефонуєш йому.
Вона глянула на нього з-під примружених повік і промовчала.
— Ти давно вже активно не опікувалася Пітеровою кар'єрою, — сказав Тухі. — Візьмешся за таке складне завдання — заради нього?
— Якщо Пітер захоче…
— Якщо я захочу? — вигукнув Пітер. — Чи ви обоє сказилися? Це ж життєвий шанс, це… — Він побачив, що вони обоє дивляться на нього з цікавістю, і буркнув: — А, дурня!
— Що дурня, Пітере? — поцікавилася Домінік.
— Невже тебе зупинять дурні плітки? Що ж, дружина будь-якого іншого архітектора рачки повзла б задля такої нагоди…
— Жоден інший архітектор такої нагоди не матиме, — сказав Тухі. — Жоден інший архітектор не має такої дружини, як Домінік. Ти завжди так пишався цим, Пітере.