Книга дивних нових речей
- Автор: Фейбер Мишель
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-977-4
- Переводчик: Олег Лесько
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Книга дивних нових речей». Краткое содержание книги:
— , — промовив він. — сс сс Бог. Бога сс .
Його паства схвильовано загомоніла. захитали головами, збуджено затрусили руками. Номер П’ятнадцять скрикнув.
— сс сс Богові сс, — наполегливо вів далі Пітер. — сс сс Обожнювачка Ісуса Номер П’ять... — голос йому зірвався, і він мусив схопитися за краї кафедри, щоб не тремтіти самому. — Обожнювачка Ісуса Номер П’ять л і ц . АМІК, — здригаючись, він із шумом набрав повні груди повітря. — ц ц еркву. Беа. ц сс...
І все. Далі Пітер нічого не міг сказати: він не знав по-оазянськи потрібного йому слова, найважливішого слова. Він схилив голову і зрештою знайшов порятунок у власній — чужопланетній — мові.
— ...даруйте мою провину.
Він зійшов із кафедри, узяв канарково-жовті черевики, по кожному в руку, і пішов на негнучких ногах поміж рядами до виходу. Перші кілька секунд, які здалися Пітерові хвилинами, було тихо, він ішов сам. А потім Обожнювачі Ісуса почали підводитися зі своїх місць і збиратися довкола нього. Вони ніжно торкалися його плечей, спини, живота, сідниць, стегон — усього, до чого могли дістати, і промовляли чистими, вільними голосами.
— Даруємо.
— Даруємо.
— Даруємо.
— Даруємо.
— Даруємо.
— Даруємо, — казали всі вони по черзі, доки Пітер навпомацки не дістався дверей і не вийшов у сліпуче сяйво.
На шляху назад до поселення, із обвислою, порожньою торбою, що теліпалася на поясі, Пітер декілька разів озирався на свою церкву, що вимальовувалася на тлі яскравого неба. Ніхто, крім нього, не вийшов із неї. Віра — це те місце, яке люди не покидають, доки не настає вкрай нагальна потреба. прагнули йти за ним у Царство Небесне, але вони не хотіли супроводжувати його в долину сумніву. Пітер знав, що одного дня — може, вже зовсім скоро — у них буде новий пастор. взяли від нього те, що їм було потрібно, і їхній пошук спасіння триватиме, коли Пітера вже давно не буде з ними. Урешті-решт, їхні душі так палко мріяли про те, щоб затриматися довше в тілі, щоб більше побути при свідомості. Це природно: адже вони лише люди.
Біля аміківського джипа Пітер застав уже іншу картину. Номера Один ніде не було видно, ліки всі видали, а їжу саме вантажили в машину. Працювало більше , ніж зазвичай, ціла юрба. Туска і Флорес приймали всі ті діжки, торби й барильця, які їм приносили, але Пітер навіть здаля помітив, що