Вибрані твори. Том III
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2010
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-4-8
- Переводчик: за ред. Владислава Носенка
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том III». Краткое содержание книги:
Леді Брітомарт. Дурниці! Ти міг би найняти управителя за платню.
Стівен. Мій батько, очевидячки, був невисокої думки про мої здібності.
Леді Брітомарт. Дурниці, дитино моя! Адже ти був ще дитинча. Твої здібності не відігравали тут жодної ролі. Андрю чинив так з принципу, бо з принципу чинив усі свої погані й паскудні безглуздя. Коли мій батько намагався заперечувати, Андрю заявив йому одверто, що в історії відомі тільки два випадки вмілого керування: фірма Андершафт і Римська імперія за часів Антонінів. І пояснює це тим, що імператори з роду Антонінів завжди мали приймака за спадкоємця. Яка нісенітниця! Рід Стівенеджів, я гадаю, не згірший за Антонінів, а ти ж із роду Стівенеджів. Але це було характерно для Андрю. Тут він себе виявив цілком. Він завжди був розумний і в доводах непереможний, коли обстоював якусь нісенітницю або поганий вчинок; і завжди бентежився і бурчав, коли повинен був поводитися розумно й пристойно.
Стівен. Отже, ваше родинне життя було розбите через мене, мамо? Я дуже шкодую!
Леді Брітомарт. Бачиш, любий мій, у нас були й інші незгоди. Я не можу миритися з неморальною людиною. Сподіваюся, я не належу до фарисеїв, і байдуже було б мені, коли б він тільки чинив хибно: ніхто з нас не може бути довершеним. Але, власне, не вчинки твого батька були погані, а його думки й слова, і це було найжахливіше — він, справді, визнавав якусь релігію неморальности. Звичайно людям дарують, коли вони, живучи неморально, визнають себе винними у тому, що проповідують мораль; отож, і я не могла дарувати Андрю, що він, проповідуючи неморальність, сам поводиться дуже морально. Коли б він лишився жити вдома, ви всі виросли б, не знаючи, що таке принципи, не знаючи, що таке добро й зло. Бачиш, мій любий, твій батько був дуже привабливий у дечому. Діти почували до нього певну прихильність, і він з цього користувався, щоб прищеплювати їм найпорочніші думки й розвивати в них непослух. Я сама далека була від того, щоб почувати до нього антипатію, дуже далека, але незгоди в питаннях моралі утворюють прірву між людьми.
Стівен. Усе це мене дуже вражає, мамо! Люди можуть розходитися думками, навіть щодо релігійних питань, але як можна розходитися в питаннях про добро й зло? Добро завжди є добро, а зло — зло, і коли людина не бачить між ними різниці, то вона або дурна, або негідна,— ось і все.
Леді Брітомарт (зворушена). У цьому я пізнаю свого сина! (Вона гладить його по щоці). Твій батько ніколи не вмів на це відповісти: він звичайно сміявся й ухилявся од відповіді та плів якусь ніжну нісенітницю. Отже, тепер, коли ти знаєш про становище, що ти порадиш мені зробити?
Стівен. Гаразд, що ви можете зробити?
Леді Брітомарт. Я повинна якось роздобути грошей.
Стівен. Але ми не можемо брати гроші в нього. Я волів би переїхати в якесь недороге місце, ось як Бедфорд Сквер або навіть Гемпстед, аніж узяти в нього хоч один пенні.
Леді Брітомарт. Але ж як не як, Стівене, Андрю й тепер дає нам на прожиття.
Стівен (вражений). Я цього не знав.
Леді Брітомарт. Але не міг же ти думати, що твій дід має що-небудь давати мені. Стівенеджі не можуть усе для вас робити. Ми дали вам становище в суспільстві. Андрю повинен був теж щось докинути. Я гадаю, що для нього це була досить вигідна угода
Стівен (гірко). Отже, ми цілком залежимо від нього та його гармат!
Леді Брітомарт. Нічого подібного! Гроші покладено на наше ім’я. Але дав їх він. Отож, бачиш, питання стоїть не про те, брати в нього гроші чи ні, а про те, скільки брати. Мені особисто більше грошей не потрібно.
Стівен. І мені також!
Леді Брітомарт. Але Сарі й Барбарі вони потрібні. Цебто Чарлз Ломакс і Адольф Казенс коштуватимуть їм зайвих грошей. Отож, гадаю, що мені доведеться перемогти мою гордість і попросити в нього ці гроші. Оце твоя порада, чи не так, Стівене?
Стівен. Ні!
Леді Брітомарт (гостро). Стівене!
Стівен. Якщо ви твердо вирішили...
Леді Брітомарт. Я нічого не вирішила. Я прошу твоєї поради й чекаю на неї. Я не хочу, щоб уся відповідальність лягла на мої плечі.
Стівен (уперто). Я волів би померти, аніж просити в нього хоч один пенні.
Леді Брітомарт (покірно). Ти хочеш сказати, що просити в нього гроші мушу я? Гаразд, Стівене, я зроблю так, як ти хочеш. Тобі приємно буде знати, що дід поділяє твою думку. Але він вважає, що я повинна запросити Андрю сюди, щоб він міг побачити дівчат. Адже він напевно почуває природну до них прихильність.
Стівен. Запросити його сюди?!!
Леді Брітомарт. Не повторюй моїх слів, Стівене. Куди ще я можу його запросити?
Стівен. Я ніколи не думав, що ви його запросите.
Леді Брітомарт. Не дратуй мене, Стівене! Послухай! Адже ти розумієш, що потрібно, щоб він нас відвідав, чи не так?
Стівен (з неохотою). Я гадаю, що так, коли дівчата не можуть обійтися без його грошей.
Леді Брітомарт. Дуже тобі вдячна, Стівене. Я знала, що ти даси мені пораду до діла, якщо тобі пояснити, в чому справа. Я запросила твого батька прийти сьогодні ввечорі. (Стівен схоплюється з місця). Не схоплюйся, це дратує мене!
Стівен (у повному відчаї). Невже ви хочете сказати, що батько з’явиться сюди сьогодні ввечорі, що він може бути тут кожної хвилини?
Леді Брітомарт (поглянувши на годинника). Я просила його прийти о дев’ятій. (Він ледве переводить дихання, вона підводиться). Подзвони, будь ласка. (Стівен підходить до письмового стола, натискає кнопку дзвоника і, вражений та знищений, сідає біля столу, спершися на нього ліктями й опустивши голову на руки). За десять хвилин дев’ята, а я ще маю підготувати дівчат. Я запросила Чарлза Ломакса й Адольфа на обід, навмисне, щоб вони були присутні. Краще, щоб Андрю з ними зустрівся й не мав жодних ілюзій, ніби вони можуть утримувати своїх дружин. (Входить шафер, леді Брітомарт підходить до нього). Моррісон, підіть до вітальні й попросіть усіх негайно спуститися вниз! (Моррісон виходить. Леді Брітомарт звертається до Стівена). Пам’ятай, Стівене, я повинна буду звернутися до твоєї підтримки й твого авторитету. (Він устає і намагається виявити деяку наявність згаданих якостей). Подай мені стілець, любий мій! (Він підсуває стільця до маленького письмового столика, що біля нього вона стоїть. Вона сідає, він кидається в крісло). Я не знаю, як Барбара поставиться до цього. Відтоді, як стала майором в Армії Спасіння, вона почала виявляти охоту робити, як їй хочеться, й верховодити, — охоту, що іноді мене лякає. Це не властиве добре вихованій дівчині. І справді, я не знаю, де вона цього навчилася. В кожному разі, Барбара не буде мною командувати; але все ж таки добре, що твій батько прийде сюди раніш, ніж вона встигне відмовитися від зустрічі з ним, або зчинити бучу. Не нервуйся, Стівене. Це тільки дасть привід Барбарі ускладнити справу. Бачить Бог, я сама досить нервуюся, але я не показую цього.
Сара й Барбара входять разом зі своїми нареченими Чарлзом Ломаксом і Адольфом Казенсом, Сара — тонка світська панночка, що завжди нудиться. Барбара — міцніша, веселіша й значно енергійніша. Сара вдягнена за останньою модою. Барбара — у формі Армії Спасіння. Ломакс — світський молодик, як усі інші світські молодики. Він відзначається трохи легкодумним почуттям гумору, що призводить його в найменш слушні хвилини до сміху, якого даремно намагається приглушити. Казенс — учений; він носить окуляри, худорлявий; рідке волосся й приємний голос; має такий самий нахил, як і Ломакс, але в складнішій формі. Йому властиве тонке й одухотворене почуття гумору, і він надзвичайно запальний. Довгочасна боротьба м’якої вдачі й високої порядности проти нахилу до жорстоких знущань і лютої нетолерантности утворило нервове напруження, що, очевидячки, підірвало його здоров’я. Він — людина незламна, рішуча, вперта й нетолерантна, але завдяки своїй міцній вдачі здається — і такий він і є суттю своєю — уважним, м’яким, ба навіть лагідним. Він здатний, може, навіть на вбивство, але не на жорстокість і неввічливість. Через якийсь інстинкт, проте не досить міцний, щоб затуманити його ілюзіями кохання, він уперто прагне одружитися з Барбарою. Ломаксові подобається Сара, і він гадає, що втішно буде одружитися з нею. Тому він не опирається намаганням леді Брітомарт, що спрямовані до цієї мети.