Зорепади [Худ. А. Девянин]

За ілюмінатором палахкотіло полум’я, щось протяжно й огидно заревло, а тоді враз запала тиша.

А ще через півгодини двері відсунулися, і на порозі постала Флорина Кричевська. Обличчя дівчини було бліде, під очима темніли кола.

— Троль! — покликала вона.

Ян Троль, що лежав на дивані, квапливо перегорнув сторінку і зробив рух зігнутим пальцем, ніби натискував невидимий курок.

— Знов детективи! — мовила вона й поморщилася.

Троль кивнув.

— Ви так і не лягали в протиперевантажувальну ванну? — спитала дівчина.

Троль двічі зігнув і розігнув вказівний палець. Обличчя його проясніло.

— Про витривалість Розвідників Далекого Пошуку розповідають легенди, — сказала вона здивовано, — але це вже занадто! Щоб через якісь мерзенні детективи…

Він гарячково перегорнув сторінку. Вільна рука стислася в кулак.

— Троль! Ви мене чуєте?

Він кивнув.

— Вас вирішили висадити на безлюдному астероїді!

Він ствердно кивнув.

— Там дикі звірі, заввишки з гору!

Він шалено кивнув.

— Але я переконала, щоб вас повісили негайно, і це схвалили!!!

Він згідно кивнув і знову перегорнув сторінку. Вона рвучко підійшла й вихопила книгу.

— Як не соромно! Розляглись, як бегемот, коли до вас звертається жінка!

Троль скочив, мов розкручена пружина. Вона мимохіть одступила на крок. Величезний і міцний, як скеля, він нависав над нею широченними плечима. На могутніх грудях могла б розташуватися пантера, а дужі руки, здавалося, розтерли б шматок заліза на порох.

— Вибачте, Рино. Винуватий, молодий, виправлюсь. Благаю, віддайте книгу! Він от-от наздожене!

Вона уважно глянула в чисті чесні очі, які дивилися жалібно і благально.

— Послухайте, Троль. Не можна ж бути таким обмеженим. Правда, ви не вчений, а космонавт-професіонал і навряд чи здатні оцінити музику таких слів, як…

Вона похапцем продекламувала;