Корабель приречених
- Автор: Крупкат Гюнтер
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: З. П. Кундіренко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Корабель приречених». Краткое содержание книги:
Цей епізод наштовхнув німецького письменника Гюнтера Крупката на думку написати художній твір про трагічну долю «Титаніка» та його пасажирів. Так з'явилася цікава, побудована в основному на документальних матеріалах повість «Корабель приречених».
— Пассера, мабуть, чекає дитини.
— Чого ж ви мовчите! Від кого?
— У всякому разі вона купувала дитячу білизну в одному з лондонських магазинів, мені розповідала про це кузина.
— Боже мін! Кінець кінцем, вона теж жінка!
— Ну, моя люба! Що лишилося від наших моральних устоїв?
Едвард вечеряв з мосьє Домержем. Полеві Домержу, відомому бретонському художникові, було близько сімдесяти років. На його порізаному зморшками обличчі виділялися великі темні очі, які завжди дивилися на світ запитливо і водночас з цілковитим розумінням. Едвард не міг пояснити чому, але його вабила ця стара людина. Можливо, тут була неусвідомлена потреба зігрітися біля багатої чистої душі.
Домерж повільно повернув вузьку голову з коротким білим волоссям і подивився на Пассеру, що разом з Фагерті та Ісмеєм попрямувала до відведеного для них столика.
— Про що говорить вам обличчя жінки? — запитав він Едварда.
— Косметика, — відповів той, знизуючи плечима. Художник посміхнувся.
— Чому так зло, мілорде? Не судіть дуже легко. Треба бачити не тільки обличчя людини, а й її внутрішній світ. Мадам Пассера не та, ким здається. З неї зробили «диявольську красуню», поглинательку чоловіків, Мессаліну[8]. Повірте мені, ця жінка нещаслива в тій ролі, яку безсовісні антрепренери примушують її грати.
— У вас гострий зір, мосьє. А що ви думаєте про даму біля третього столика ліворуч? Ви її знаєте?
— Це місіс Гарднер. Теж одна з жінок, гідних співчуття. Сьогодні після обіду я говорив з її чоловіком, мультимільйонером з Глазго. Він дотримується точки зору римського імператора Веспасіана: Pecunia non olet[9]. Його гроші теж не пахнуть.
— Чому ви думаєте, що місіс Гарднер гідна співчуття?
— Для таких чоловіків, як Гарднер, вродлива молода дружина має не більше значення, ніж кінь-скакун або породистий собака. Все лише напоказ. Шлюб для нього тільки ділова угода. Це людина, для якої почуття не існують.
— Можливо, ви маєте рацію, мосьє Домерж, — сказав Едвард, не відриваючи погляду від місіс Гарднер.
Саме в тому кінці залу, куди дивився Едвард, сиділа сім'я Кеннеді, і це привело до непорозуміння. Мерджері була переконана, що лорд посміхався до неї. Містер Кеннеді в цей час шукав очима чергову страву і все-таки помітив, як почервоніла дочка.
— Він подобається тобі? — задоволено пробасив він. Це прозвучало так, ніби містер Кеннеді хотів сказати: «Якщо подобається, то я його куплю».
Мерджері опустила очі.
— Він чарівний.
— Тоді в чому річ! Я був би радий бачити зятем лорда. Енергійніше, дівчинко!
— Майк, прошу тебе! — з жахом просичала місіс Кеннеді. — Не поводься як ковбой, ми не в Техасі!
Містер Кеннеді відповів таким громовим реготом, що з-за сусіднього столика обурено глянули на нього. Але це не збентежило Майка Кеннеді. Він був певен: коли сидиш на п'ятдесяти мільйонах доларів, можна сміятись, як тобі заманеться.
У барі «Атлантика» було весело. Тут зібралися представники найвищих кіл, любителі погуляти, порозважатись до ранку. Містер Кеннеді, багатозначно підморгнувши, дозволив своїй доньці, що знудьгувалася без розваг, відвідати бар у супроводі Едварда, хоч це й суперечило загальноприйнятим правилам. Кінець кінцем, Хакслі не хто-небудь, а лорд. До того ж він дав урочисту обіцянку своєчасно доставити додому дитину.
Мерджері з Едвардом не пропустили жодного танцю. Міс Кеннеді танцювала з темпераментом і викликала захоплення у веселої компанії.
— Ви запевняєте, що я п'яна, мілорде?
— Ні, ні, міледі, — сміючись заспокоїв її Едвард і обережно взяв з рук Мерджері бокал. — Але ми повинні бути «у формі», щоб тенісний матч не перетворився на індійський танець.
— Що ви знаєте про індійців, Едварде? Ви про них зовсім нічого не знаєте. Показати вам справжній танець індійських воїнів?
— Боже мій, Мерджері! Ви поводитесь жахливо, ваш батько викличе мене на дуель. Нам пора йти, прошу вас, ходімо!
— Ще один вальс! — благала вона.
Близько одинадцятої години в бар прийшов Кашбарн.
Хто той лисий біля стойки? — почув Едвард у себе за спиною.
— Ювелір з Лондона. Подорожує разом з дружиною. Певно, захотів вихилити бокальчик перед сном.
— Він, здається, не дуже полюбляє розваги. До речі, дама, що подорожує з ним, не дружина його, а сестра. Вона цілими днями сидить у каюті, не виходить навіть обідати. Типова стара діва.
— Чому стара діва? Ця молода особа справжня красуня.
— І це ви говорите тільки зараз? Дуже цікаво! Мабуть, ви потихеньку вже пробуєте там грунт.
8
Mecсаліна — дружина римського імператора Клавдія, відома своєю розпустою.
9
Pecunia non olet (лат.) — гроші не пахнуть.