Історія з собаками
- Автор: Гуляшки Андрей
- Серия: Авакум Захов #8
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Переводчик: Іван Іванович Сварник
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Історія з собаками». Краткое содержание книги:
— Приїхали о сьомій, а о восьмій знімки були вже готові.
Він дістав із портфеля фотокопію листа. Там було лише три речення, написані великими літерами чітким, нервовим почерком Прокопія, без будь-якого звертання:
«1. Прошу тебе, переконай того негідника, мого дядька, хай не з'являється більше в місті й не мучить мене!
2. Попередь його, щоб дав мені фунти! Завтра або післязавтра.
3. А то я його вб'ю!»
Підпису не було, але дату — 24 жовтня, п'ятниця — підкреслено двома жирними лініями. Тон був явно «Прокопіївський», але текст вперто наштовхував на думку, яку кілька хвилин тому висловив капітан Петров, — ця людина або ж зовсім недосвідчена, або надто самовпевнена й одчайдушне смілива. Говорить про гроші так недбало, наче фунти стерлінгів валяються на дорозі. І як це таку погрозу — вбити дядька — висловлювати письмово, та ще й власноручно? Й, нарешті, — кидати ультиматум у фанерну поштову скриньку, яку навіть однорукий відкриє без будь-яких зусиль!
— Що ти про це думаєш? — запитав Авакум, кинувши фотокопію на стіл. — Від трагічного до смішного один крок, чи не так?
Капітан Петров був надто стомлений і не сприйняв цієї думки. Знизавши плечима, він сказав:
— Хоч воно й смішно, попри всю свою наївність лист свідчить, що інженер Сапарев має спільників і що один з них, безперечно, його дядько!
Авакум глянув на нього з подивом, мовчки пройшовся по кімнаті й раптом обернувся:
— Кажеш, інженер Сапарев має спільників, так?
— Навряд щоб він діяв сам!
— Вбачаєш у ньому керівника шпигунської групи?
— Принаймні постачальника таємної інформації! А що?
— Я скромніший від тебе — думаю, чи взагалі включати його в коло підозрюваних.
Капітан Петров почервонів, потім зблід як крейда і раптом засовався на стільці. Нарешті підвівся, застебнув піджак, збираючись дати належну відповідь, але, помітивши добродушно-насмішкуваті вогники в очах Авакума, тільки кашлянув і знову сів на місце.
— Я до ваших послуг! — промовив він. — Ви керуєте операцією!
— Я скромніший від вас і скажу чому, — продовжив свою думку Авакум. — Цього разу ви захоплюєтесь фактами й документами переважно як доказами і зовсім не зважаєте на моменти, які здаються нелогічними. Скільки разів ми говорили, що логічне, з одного боку, й нелогічне, з другого, треба важити на одних терезах, що логічне й нелогічне треба брати в сукупності й без тіні упередження!
— Вибачте, але досі в поведінці інженера Сапарева я не помітив нічого нелогічного. За винятком цього листа! Але він просто нерозумний, більш нічого не скажеш! Нічого нелогічного я в ньому не бачу!
Авакум одягнув плащ, чорний капелюх і, глянувши на себе в дзеркало, не дуже весело посміхнувся до капітана Петрова:
— Скажіть-но мені щиро, чи щось у мені нагадує вісника лиха? Або просто ката?
— Ну що це ви таке кажете! — аж сторопів Петров, який і так почував себе ніяково.
— А все ж! — наполягав Авакум. — За ті п'ятнадцять років, Що ми працюємо разом, я послав на смерть п'ятеро душ, серед них — двох жінок.
Він узяв інженерового листа, а капітану Петрову наказав негайно взнати адресу дядька.
На вулиці, перш ніж попрощатися, капітан Петров запитав:
— Людина вчиться на своїх помилках, правда? Якщо ви ще не зовсім махнули рукою на свого учня, то дуже вас прошу, виберіть час, щоб показати, де і в чому він помиляється 1
— Неодмінно, — кивнув Авакум. І відразу звернувся до капітана на «ти»: — Про це, друже, ти й сам би здогадався, коли б мав більше часу на роздуми. А цієї ночі ти працював дуже напружено, та ще й їздив. Я відчуваю, що лист інженера, який тобі вдалося сфотографувати, наведе нас на дуже важливий слід. Щиро дякую тобі за цього листа. А щодо решти… як І щодня, о десятій ми зустрінемося з полковником Горановим. Там ти зрозумієш, що я маю на увазі. Інша річ — полковник Горанов! Найпевніший шлях до його рецепторів — це комп'ютери, а я надто відсталий, щоб розуміти таку музику! Domine, non sum diqnus[2].
2
Господи, я недостойний! (Лат).