Нові пригоди Солом’яника та Бляшаного Лісоруба

— А ще, — втрутився Чіп, — деякі з них казали — і я сам це чув, — що після цього не завадило б навідатися й до Краю моргайликів й узяти силою і ваше місто, і замок Бляшаного Лісоруба.

— Он як! Ми не можемо дозволити їм це зробити, — спохопився Імператор. — Ми негайно ж вирушаємо до Смарагдового міста, визволяємо його й повернемо трон Солом’янику.

— Я ані миті не сумнівався, що ти прийдеш мені на допомогу, — зрадів Солом’яник. — І скільки війська ти збереш?

— Нам не треба ніякого війська, — пояснив йому Лісоруб. — Вистачить нас чотирьох і ще моєї блискучої сокири, щоб нагнати страху на цих заколотниць.

— Не чотирьох, а п’ятьох, — поправив Лісоруба страхопуд.

— П’ятьох? — здивувався Лісоруб.

— Еге ж. Ти забув про Дров’яну Козлу, відважну стрибуху, — пояснив Джек, зовсім забувши про недавню сварку з Козлою.

Бляшаний Лісоруб здивовано розглянувся довкола, шукаючи Дров’яну Козлу, яка тим часом тихесенько стояла в куточку, де Імператор її не бачив. Чіп гукнув Козлу, і вона підійшла, так незґрабно переставляючи дерев’яні ноги, що мало не перекинула стіл посеред зали, а разом із ним — і позолочену масляночку.

— Вік живи — вік дивуйся! — вигукнув Бляшаний Лісоруб, зацікавлено розглядаючи Дров’яну Козлу. — Як вам вдалося оживити це створіння?

— Трохи чаклунського порошку, — скромно зізнався Чіп, — і Дров’яна Козла завжди до ваших послуг.

— Якби не вона, ми нізащо не втекли би від заколотниць, — додав Солом’яник.

— Ага, то значить, вона нам друг, — мовив Імператор. — Жива Дров’яна Козла — це щось нове і дуже рідкісне. Весь світ обійдеш, а другої такої не зустрінеш. А чи багато вона всього знає?

— Живу я небагато і пригод у моєму житті також негусто, — заговорила раптом Дров’яна Козла. — Але я все хапаю на льоту, і дуже часто мені починає здаватися, що ніхто не знає стільки, як я.

— Хтозна, може, так воно і є, — промовив Імператор. — Багато пригод — це не обов’язково багато мудрості. Але повернімося до справи, друзі мої, в нас обмаль часу, тож не зволікаючи лаштуймося в мандрівку.

Імператор викликав свого Високопосадового Лорд-Канцлера і став пояснювати йому, як керувати королівством у час його відсутності. Із Солом’яника тим часом витрусили всю солому, чистенько випрали, висушили й знову наповнили мозком, що його дав Солом’яникові Великий Оз. Кравці Його Величності почистили й випрасували Солом’яникову одіж, до блиску начистили корону і знову пришили її до голови, бо ж Бляшаний Лісоруб переконав-таки свого друга не позбавляти себе цієї ознаки королівської влади. Після цього Солом’яник набув дуже поважного вигляду. Він ніколи не був марнославним, але цього разу не витримав і так запишався собою, що навіть трохи задер носа. Чіп також не гаяв часу і привів до ладу й укріпив згини на дерев’яних руках і ногах страхопуда Джека. Не забули й про Дров’яну Козлу і також оглянули її, щоб пересвідчитися, що з нею все гаразд.