Вогонь-охоронець

7. Велику владу мав він не тільки над людьми, а й над безсловесними тваринами. Розповім про один разючий випадок. У нас у храмі був пес доброї породи, звали його Аякс. Він полюбив Сина Неба й просто ходив за ним по п'ятах. Одного разу перед жертвуванням мені потрібний був дзвіночок, якого я забув у себе в кімнаті. Я хотів послати по нього раба, та Уранід зупинив мене словами: «Аякс принесе». Він присів навпочіпки, взяв морду собаки в свої долоні й кілька хвилин пильно дивився псу у вічі. Потім відпустив його. Аякс вибіг із залу й незабаром повернувся із дзвіночком у зубах.

8. Зрозуміло, що я всіляко намагався використати такі чудові здібності чужинця для блага храму й слави божественного Асклепія. Це не подобалось моєму головному помічникові, хитромудрому рабу-лідійцю Сонону, котрий першим побачив у чужинцеві небезпечного суперника. Від Сонона я нічого не приховував. Він допомагав мені налагодити складний пристрій, який, коли відчинялися двері, змушував на відстані спалахувати священний вогонь у вівтарі храму чи вітати відвідувачів урочистими трубними звуками, які лилися невідомо звідки, немовби з неба. Звичайно, Сонон допомагав мені потай, бо закон і звичаї забороняють рабам брати участь у релігійних церемоніях та жертвуваннях. Він був добре обізнаний з механікою і допоміг мені влаштувати в храмі й інші складні механізми, розроблені наймудрішим Героном для прославлення богів у його «Пневматиці».[26] За порадою Герона, ми влаштували так, що під час запалювання священного вогню дві статуї, які стояли з обох боків жертовника, самі починали виділяти запашне масло та при цьому, зовсім наче жива, голосно шипі ла й підводила голову змія, котра лежала біля підніжжя жертовника. Це щоразу викликало в людей трепет.

Завжди допомагав мені спритний раб і під час пророкувань оракула. Щоб справити більше враження на прихожан, я радив кожному написати на табличці, про що він хоче спитати оракула, а потім власноручно зав'язати й запечатати табличку воском, глиною чи ще чимсь. Я обіцяв їм повернути таблички нерозпечатаними, але вже з приписаною відповіддю божества. Сонон ходив по храму, збирав таблички й передавав мені. Він же придумав і способи, як читати таблички, не руйнуючи печаток. Одержавши відповідь оракула з цілою й непошкодженою печаткою, всі дивувалися. Часто в натовпі чулося: «І звідки він міг дізнатися, що я йому передав? Адже я старанно запакував, і мою печатку важко підробити, звичайно, це вдіяв бог, який все достоту знає». Я був обережний та розсудливий у відповідях, ніколи не пророкуючи надто категорично й певно. Найчастіше оракула питали про майбутнє, і я давав такі відповіді:

«Цілих сто років проживеш ти на світі й вісім десятків».