Друзі зі змієносця
- Автор: Бабула Владимир
- Серия: Сигнали з всесвiту #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Аргонавти Всесвіту
- Переводчик: Віталій Геник
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Друзі зі змієносця». Краткое содержание книги:
...Уся Сонячна система вражена приголомшливою звісткою. Не встигла повернутися додому експедиція до тризір’я Центавра, як у навколосонячному просторі помічено невідомий об’єкт штучного походження, що тримає курс на Землю. Люди навіть не здогадуються, який сюрприз їх очікує.
Українською мовою публікується вперше.
Приголомшений Лікургос гарячково припав до підлоги.
Боягуз, - процідив Мак-Гарді презирливо. - Ти ж хотів розсівати вогонь - а тепер тремтиш.
Що ви збираєтеся вчинити? - прошепотів лікар, трохи оговтавшись. - Хочете напасти на все людство? Але ж це божевілля! Невідомі істоти, з якими ви повернулися зі Всесвіту, є вашими вояками?
Вояками? Для виконання завдання, яке я перед собою поставив, мені не потрібні жодні вояки.
Лікар підвівся й закрив спотворене жахом обличчя долонями.
Ви не смієте цього робити... не смієте... не смієте! - закричав він і тієї ж миті кинувся до відеофону.
Стій! - вигукнув старий, але лікар не зважав.
Схилившись над апаратом, він набрав перший номер.
Тріскоче гуркнуло.
Лікургос упав просто на прилад і потягнув його за собою на підлогу.
Не дурій, дарма ризикуєш життям. Однаково ні з ким не зв’яжешся.
Напруживши залишки сили, старий зліз із канапи, притиснув руку до серця й, спотикаючись, вийшов із кімнати.
Напівпритомний учений нестямно дивився на двері, за якими зник Мак-Гарді. Він не ворухнувся навіть тоді, коли з лабораторії пролунав ще один гучний вибух. Лише крик про допомогу повернув його до дійсності. Він підвівся й мов уві сні поплентався до робітні.
Все приміщення було зруйноване. Гість лежав біля дверей. Лікар відніс його назад на канапу й сів у ногах.
Спасибі, - прошепотів старий ледь чутно. - Не бійся мене - я не збожеволів. Даю слово, що не зашкоджу тобі. Прошу лише трохи терпіння. Зостанься ще на якийсь час зі мною. Не намагайся тікати: моя вибухівка тебе надійно стерегтиме - марно ризикуватимеш життям. І телефонувати також не треба - ти сам пересвідчився в лабораторії.
Дайте спокій, не мордуйте мене! - простогнав Лікургос і схопився за голову. - Чи ви втратили на Кварті останні залишки почуттів? Невже хочете звести мене з розуму?
Старий сів і поклав руку йому на плече.
Почуттів у мене досить. Стільки, що аж серце кривавиться. Дивуюся, що саме ти взиваєш до почуттів. Хочеш почуттів - чи співчуття? Його я до тебе не маю. Лише терпіння, відчуття пекучого болю й страждання - єдине, що може тебе вилікувати. І я переродився в болю. Ніщо не минає безкарно, хлопче. А тепер дай мені заснути, я надто втомився.
Лікургос пішов до спальні, але про сон не було й мови. Він усе ще не міг позбутися нестерпного враження, ніби лежить у кратері вулкану, ладного ось-ось вибухнути.
Спокій... Спокій... Холоднокровність... Розважливість... - повторював уперто.
Але страх перед майбутнім невблаганно опановував його думки.
А вночі й думки чорні.
«Мак-Гарді володіє незнаною досі енергією, в цьому немає сумнівів. Говорить про вибухівку, але його рука була порожня. Чи, може, під одягом сховане джерело руйнівних променів? - від цієї думки лікар затремтів. - У такому разі погроза старого може легко здійснитися. Треба щось робити, адже це загрожує долі всього людства. Мак-Гарді божевільний.»
Лікургос устав і прокрався до кімнати. Старий спав міцним глибоким сном.
«Що тепер - полагодити пристрій у лабораторії чи втекти до Шекара й звідти викликати допомогу?.. Втечу.»
Біля вхідних дверей лікар, однак, нерішуче спинився. «Моя вибухівка тебе надійно стерегтиме», - лунало в його вухах попередження старого. Ймовірно, він витворив навколо будинку охоронне коло, перетин якого означає вибух і смерть. Єдиною надією лишається лабораторія.
Руйнівний вибух направду був викликаний навмисно. Він засягнув найважливіші прилади й обладнання. Дистанційний приймач енергії був знищений дощенту. Атомна батарея серйозно пошкоджена. Головне джерело електричного струму також виведене з ладу. А без них зв’язок зі світом був неможливий.
Ура! Вона працюватиме, треба лише трохи терпіння й часу! - вигукнув Лікургос, ретельно оглянувши всі компоненти атомної батареї.
Знайшовши необхідні інструменти, він гаряче взявся до праці.
Однак робота просувалася не так швидко, як йому хотілося. Праця потребує спокою - а тут постійно загрожувала небезпека - старий зі своєю пекельною машиною.
Світало - а Лікургос лише закінчував підготовчі роботи для ремонту.
«Мені знадобиться щонайменше п’ять днів, - міркував він. - За всяку ціну треба затримати тут Мак-Гарді хоча б на тиждень. Вдень його якось відвертатиму, а вночі працюватиму в робітні. Тиждень так витримаю...»
Розділ VII ТАЄМНИЧІ ПОМІЧНИКИ
Коли вранці старий прокинувся, Лікургос уже сидів у його кімнаті.
Як спалося? Чи вам уже краще? - тихо спитав лікар із показною турботою.