Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

— Тобіас! Припини! Не смій користуватися магією!

Тобіас Броган подивився на сестру з моторошним спокоєм.

— Це знак. Час прийшов. Я завжди знав, що так буде. — По кінчиків його пальців пробігали блакитні вогники. Він підніс долоню до лиця. — Це не гидота, Лунетта, це сила Творця. Мерзота була б потворною. А це краса. Творець втратив право вказувати мені. Творець бути єретик.

Тепер у мене є сила, і прийшов час нею скористатися. Відтепер я буду вершити долі людей. — Він повернувся до Келен. — Відтепер я буду Творець.

— Тобіас, будь ласка, — благально простягла до нього руку Лунетта.

Він різко обернувся до неї. Смертельні вогненні спіралі зміїлися за його руках.

— Те, чим я володію, чудове. І я більше не бажаю слухати твій жалюгідний лепет і брехня. Ви з мамою були єретички. — Він витягнув меч, по якому тут же побігли вогники, і змахнув ним.

Лунетта наморщила лоб. Розумові зусилля їй явно давалися важко.

— Ти не повинен користуватися своїм чарівним даром, Тобіас! Не повинен.

Вогники на долонях у Брогана зникли.

— Я буду користуватися тим, що мені належить! — Полум'я на руці знову загорілося і затанцювало на клинку. — Тепер я — Творець. У мене є сила, і я вважаю, що ти повинна вмерти!

В його очах виблискувало божевілля. Він зачаровано дивився на свої оповиті полум'ям пальці.

— Тоді єретик — це ти, — прошепотіла Лунетта. — І я повинна тебе зупинити, як ти сам мене навчив.

З долоні Лунетти зірвався рожевий промінь і пронизав Брогану серце.

Він слабо ойкнув і впав на підлогу.

Не знаючи, що буде робити Лунетта, Келен не рухалася, намагаючись бути тихіше води нижче трави. Еді, бурмочучи ласкаві слова рідною мовою, дбайливо торкнулася плеча Лунетти.

Лунетта, здавалося, нічого не чула. Вона підповзла до тіла брата і поклала його голову собі на коліна. Кален подумала, що тепер вона, мабуть, остаточно втратила розум.

І тут в кімнату ввійшов Гальтеро. Схопивши Лунетту за волосся, він відкинув їй голову назад. Келен він не помітив.

— Відьма! — Злобно прошипів він.

Лунетта не пручалася. Вона була абсолютно безвольною. Меч Броган валявся поблизу. Келен стрибнула за ним і швидко схопила. І все ж вона спізнилася.

Гальтеро перерізав Лунетті горло.

Не встигло тіло Лунетти торкнутися підлоги, як Келен пронизала Гальтеро мечем.

— Еді, ти не постраждала? — Запитала Келен, висмикнувши клинок зі спини мерця.

— Не тілесно, дитя моє.

— Я все розумію, але у нас зараз немає часу сумувати.

Келен схопила Еді за руку і, переконавшись, що Лунетта, перш ніж увійти, зняла з дверей щит, виволокла чаклунку в коридор.

За порогом лежали обвуглені останки сестер, які стерегли Келен. Лунетта вбила обох.

Келен почула тупіт чобіт по сходах і, перескочивши через криваве місиво, потягнула Еді до чорного ходу. Вискочивши на вулицю, вони озирнулися в темряві, але нікого не побачили. Зате почули віддалений шум: це був дзвін мечів. Взявшись за руки, вони побігли геть.