Борва мечів
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: A Song of Ice and Fire #3
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Переводчик: Вячеслав Леонідович Бродовий
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Борва мечів». Краткое содержание книги:
Особистий, незалежний, експериментальний перекладацький проект з елементами літературної адаптації. При передачі ряду імен, назв, термінів державності та побуту застосовуються українські та східноєвропейські старожитності з метою творчо відтворити живу авторську атмосферу вигаданого середньовічного світу.
До паперових книжкових видань цей переклад жодного стосунку не має, створений задля власної втіхи.
Переклад-адаптація В.Бродового: вересень 2013—грудень 2014 рр.
Перша редакція, виправлена: 21 лютого 2015 р.
— При Сутіндолі коло вузького моря? Навіщо вони попхалися до Сутіндолу? Чого вони там шукали? — І струснув головою, наче відганяючи оману. — Третину мого пішого війська втрачено, і де? При Сутіндолі?!
— Раніше залізняки захопили мій замок, а тепер Ланістери — мого брата, — мовив Галбарт Гловер голосом, повним відчаю.
Робет Гловер пережив битву, але трохи згодом був пійманий неподалік від королівського гостинця.
— Ненадовго, — пообіцяв її син. — Я віддам на обмін Мартина Ланістера. Князь Тайвин муситиме погодитися, хоча б заради свого брата.
Мартин був сином пана Кевана, близнюком Вілема, підступно зарізаного князем Карстарком. Кетлін знала, що те криваве свавілля досі затьмарює розум її сина. Він потроїв варту коло Мартина, і все ж непокоївся про його життя.
— Я мав би зміняти Крулеріза на Сансу, коли ви уперше мене просили, — мовив Робб, крокуючи проходом. — Якби я запропонував її за дружину Лицареві Квітів, Тирели зараз могли бути з нами, а не з Джофрі. Я мусив би про це подумати.
— Ти думав про битви, і то доречно. Адже навіть король не у змозі дбати одразу про все.
— Битви, — буркнув Робб, виводячи матір під дерева. — Я переміг у всіх битвах, а війну чомусь програю.
Він зиркнув угору, наче шукаючи відповіді на небі.
— Залізняки сидять у Зимосічі. У Калин-Копі теж. Батько мертві, а з ними Бран та Рікон. Можливо, Ар’я. А тепер і ваш батько.
Кетлін не могла дозволити, щоб сина зламав відчай. Надто добре вона знала смак цього трунку.
— Мій батько помирав дуже довго, і ти не мав змоги цього змінити. Тобі, Роббе, справді траплялося робити помилки. Але хто з королів їх уникнув? Нед пишався б тобою.
— Пані матінко… ви мусите дещо знати.
Серце Кетлін тьохнуло і завмерло. «Щось таке, про що йому страшно казати. Про що він не хоче згадувати.» На думку їй спадала лише Брієнна та доручена їй справа.
— Про Крулеріза?
— Ні. Про Сансу.
«Вона мертва» — негайно подумала Кетлін. — «Брієнна зазнала поразки, Хайме загинув, і Серсея на знак помсти скарала мою любу дівчинку.» На якусь мить їй заціпило мову.
— Її… більше нема, Роббе?
— Нема?! — Він витріщився зачудовано, а тоді отямився. — О ні, матінко, ні! Її не скривдили, тобто не так, її лише… минулої ночі прилетів крук, та я не міг вам сказати, не зважувався, доки ваш батько князь не знайде вічний спокій у річці.
Робб узяв її за руку.
— Сансу віддали заміж за Тиріона Ланістера.
Кетлін стиснула його пальці своїми.
— За Біса!
— Так. За нього.
— Він присягнувся віддати її на обмін за свого брата, — проказала вона занімілими вустами. — Сансу, а з нею Ар’ю. Ми отримали б обох, якби повернули його безцінного Хайме. Він присягнувся перед усім двором. Як він міг із нею одружитися, перед тим склавши присягу на очах богів та людей?
— Він — брат Крулеріза. Кривоприсяжство тече у їхній крові. — Роббова рука пестила маківку меча при боці. — Якби ж я міг стяти його потворну голову. Тоді б Санса була удовицею, знову вільною від чоловіка. Не бачу іншого способу. Адже її примусили проказати обітниці перед септоном і вдягти кармазинову кирею.
Кетлін пригадала потворного маленького чоловічка, якого схопила у корчмі на перехресті й довезла аж до Соколиного Гнізда.
— Якби ж я тоді дозволила Лізі випхати його з Місячних Дверей. Моя бідна, люба, мила Санса… навіщо вони так із нею вчинили?
— Заради Зимосічі, — рішуче відповів Робб. — Позаяк Бран та Рікон мертві, наступна моя спадкоємиця — Санса. Якщо мене спіткає якесь лихо…
Кетлін щосили уп’ялася йому в руку.
— Тебе не спіткає ніяке лихо! Ніяке, чуєш? Я цього не переживу. Загинув Нед, загинули твої братики. Санса у владі чоловіка, Ар’я загубилася, пан батько мертві… якщо тебе спіткає лихо, Роббе, я втрачу розум. Ти — усе, що в мене лишилося. Ти — усе, що лишилося в Півночі.
— Я, пані матінко, поки що гинути не збираюся.
Раптом Кетлін охопив жах, вона затремтіла усім тілом.
— Невже війна мусить тривати до останньої краплі крові?! — Вона добре чула відчай у своєму власному голосі. — Ти не перший король, який схилить коліно. Навіть не перший з королів Старків!