Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

— Звідки у них взятися учням! — Вигукнув чарівник. — Зараз майже не народжується людей з даром. Занадто багато чарівників загинуло у війнах. Ми вимираюча раса. Я сам. Великий Чарівник, не відмовив би у навчанні нікому з народжених з даром, так само як не відмовив би жоден з моїх учнів. Такий стародавній звичай. Сестри Світу це добре знають! Їм відомі наші закони! Вони не мають права брати учня, якщо тільки його не відмовилися навчати чарівники в нашому світі. Порушити ж цей закон для кожної з сестер Світла значить приректи себе на смерть, якщо вона знову перетне долину і з'явиться в Новому світі.

— Вони знають це, Зедд. Вони розуміють, що їм загрожує.

— Повинні знати! Одного разу, коли я ще був молодий, я зустрічався з однією з них і послав попередження абатисі. — Він стиснув кулаки. — Вони вчать надто незграбно і грубо, як якщо б дитину взялися навчати хірургії. Якби я тільки знав, як пройти повз ті прокляті вежі, я б з'явився у Палац пророків і показав би їм, де раки зимують!

— Зедд, ти знаєш, що за цей час загинуло багато, наділених даром, тихо відповіла чаклунка. — Вони загинули тому, що нікому було навчити їх, як розпоряджатися цим даром. Багато тих, хто мають магічну силу, тримаються за неї і не хочуть вчити тих, хто в майбутньому може бути небезпечний. Вони вважають за краще, щоб ці діти загинули через те, що не можуть опанувати власним даром. А сестри Світла не хочуть, щоб ці діти вмирали. Вони по-своєму допомагають людям.

Зедд кинув на неї спопеляючий погляд.

— Сестри Світла дбають тільки про власне благо!

— Може, й так, — відповіла Еді, — але вони заприсяглися дотримуватися законів і правила перемир'я, так само як і ви, чарівники.

Зедд похитав головою.

— Як це можна — допускати, просто заради власної вигоди, щоб обдаровані люди вмирали? Якби всі чарівники були такими, якими мають бути, то сестер Світла просто не існувало б! І ти подумай: вони й думки не допускають про те, щоб чарівники навчали магії обдарованих дівчаток, зате самі беруться вчити молодих людей чарівництву!

— Зедд, послухай мене: я думаю, що ти правий. Але не наша справа ворушити минуле і згадувати минулі війни. Завіса прорвана, і Камінь Сліз потрапив у світ живих! Ось про що ми повинні думати. Коли я вчилася в Палаці, я дізналася деякі прийоми, так що з їх допомогою можна якщо не перемогти чари Підземного світу, то сповільнити їх дію. Нам потрібно швидше щось зробити, а то ця порча погубить нас. Зедд трохи заспокоївся.

— Ти права, Еді. У нас вистачає більш важливих справ. Еді посміхнулася:

— Я рада, що ти прислухаєшся до розумних порад.

— А ти точно знаєш, що жінка з трьома дочками розуміє природу магії? — Запитав Зедд з занепокоєнням. — Нам належить дуже довга подорож, і ми не можемо дозволити собі їхати навмання.