Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
Витребування доказів здійснюється шляхом надсилання відповідної ухвали особі, на яку вказує заявник. Ухвала може бути видана на руки зацікавленій особі для вручення адресату.
Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду. Про це доцільно зазначати безпосередньо в тексті ухвали. Уповноваження заявника можливе лише за його проханням.
4. Докази можуть бути витребувані від будь-якої особи, незалежно від того, чи беруть вони участь у справі, а також від кількох осіб одночасно.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня отримання ухвали. Таке повідомлення повинно бути письмовим. Причини неможливості подання доказу, який вимагає суд, повинні бути поважними.
У разі неподання витребовуваних доказів без поважних причин, посадова особа може бути притягнута до відповідальності за умисне невиконання судового рішення. Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню — карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Фізичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності з прояв неповаги до суду за ст. 1853 КУпАП України, що передбачає накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
5. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку подати суду докази. В такому випадку суд може витребовувати докази повторно.
6. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів. Суд, зокрема, зазначає, коли відправлена ухвала про витребування доказів, які докази на її виконання надійшли, а якщо не надійшли, то з яких причин.
7. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, — до початку розгляду справи по суті.
Стаття 138. Повернення оригіналів письмових доказів
1. Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
1. Письмові докази подаються, як правило, в оригіналі. Однак особа, яка подала письмовий доказ, вправі звернутися до суду з письмовим клопотанням про його повернення до набрання рішенням законної сили. Повернення оригіналу письмового доказу допускається лише у разі, якщо це не шкодить для розгляду справи. Зокрема, не допускається повернення оригіналу, якщо сторони оспорюють дійсність письмового документа, або справжність підписів осіб, які його підписали, оскільки може виникнути необхідність призначення судової почеркознавчої експертизи.
2. Оригінал письмового доказу повертається особі, яка його подала суду, а не автору чи власнику письмового документа.
3. У матеріалах справи обов’язково залишається засвідчена суддею копія письмового доказу. Тому, якщо копія не може бути виготовлена з технічних причин, оригінал повинен залишитися у справі.
Копія письмового документа засвідчується суддею, який видає оригінал. При цьому на вільній від тексту частині копії документа робиться відмітка «копія відповідає оригіналу» або «з оригіналом звірено», яка засвідчується підписом судді. Печаткою суду цей напис не засвідчується.
Особа, яка одержала оригінал документа, повинна розписатись в його одержанні на копії, що залишилася в справі.
Стаття 139. Зберігання речових доказів
1. Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються у справі або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду.