Із праху посталі
- Автор: Брэдбери Рэй Дуглас
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Навчальна книга — Богдан
- ISBN: 978-966-10-6078-3
- Переводчик: Дар’я Миколенко
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Із праху посталі». Краткое содержание книги:
Звісно, Елліоти на Аддамсів геть не схожі, що не заважає їм бути абсолютно унікальним літературним сімейством, яке припаде до вподоби шанувальникам «Кульбабового вина» та «Прощавай, літо».
Вражена міс Мінерва Геллідей подалася вперед і простягнула руку. Вона почула свій власний шепіт:
— Я вірю!
Ефект виявився миттєвим.
Примарний пасажир виструнчився. Барва повернулася до його блідих щік. В очах загорівся вогник. Голова його повернулась, і він втупився у дивовижну жінку, яка зцілювала словами.
Страшенно почервонівши, літня медсестра з великим теплим бюстом спохопилася, підвелась і поквапилася геть.
Не минуло й п’яти хвилин, як міс Мінерва Геллідей почула, що метрдотель біжить коридором, стукає в двері та щось шепоче. Пробігаючи повз її відчинені двері, він зиркнув на неї:
— А ви часом не…
— Ні, — здогадалася вона. — Не лікар. Але дипломована медсестра. Щось із літнім паном з вагона-ресторану?
— Так, так! Прошу, мадам, сюди!
Примарного пасажира віднесли назад у його купе.
Коли міс Мінерва Геллідей дійшла туди, то відразу ж зазирнула всередину.
Дивний чоловік лежав, розпластавшись. Його старечі очі заплющилися, рот обернувся на безкровну рану. Рештки життя жевріли тільки в його голові, яка трусилася в ритмі руху потяга.
«Боже милий, — подумала вона. — Він мертвий!»
А вголос мовила:
— Я покличу, якщо ви будете мені потрібні.
Метрдотель вийшов.
Міс Мінерва Геллідей м’яко зачинила двері й повернулася до мертвого чоловіка — він точно був мертвим. І все ж…
Вона зрештою наважилася простягнути руку й доторкнутися до зап’ястя, венами якого струменіла крижана вода. Вона відсахнулася, наче суха крига обпекла їй пальці. А тоді нахилилася вперед і прошепотіла прямо в бліде обличчя.
— Слухайте дуже уважно. Гаразд?
Їй здалося, що у відповідь вона почула один холодний удар серця. Тоді вона продовжила:
— Не знаю, як я здогадалася про це. Я знаю, хто ви, і знаю, на що ви хворієте…
Потяг повернув. Голова чоловіка смикнулася, ніби в нього була зламана шия.
— Я скажу, від чого ви помираєте! — прошепотіла вона. — Ваша хвороба — люди!
Його очі розширилися, наче йому поцілили прямо в серце. Вона вела далі:
— Люди в потязі убивають вас. Саме вони — джерело ваших страждань.
Щось схоже на дихання ворухнулося за щільно стиснутими, схожими на рану вустами.
— Так-х-х…х-х-х-х!
Вона схопила його за зап’ястя, намагаючись намацати пульс.
— Ви прибули з якоїсь середньоєвропейської країни, чи не так? Звідти, де ночі — довгі, а люди прислухаються до виття вітру? От тільки тепер усе змінилось, і ви спробували утекти в мандри, але…
Саме тієї миті зграйка молодих, хмільних туристів, зайшовшись реготом, пройшла коридором.
Примарний пасажир змарнів.
— Звідки… ви, — прошепотів він, — … дізналися… про тсссе?
— Я висококваліфікована медсестра з винятковою пам’яттю. Я бачила, зустрічала такого, як ви, коли мені було шість років…
— Бачили? — видихнув блідий як полотно старий.
— В Ірландії, біля Кілешандри.[15] Будинок мого дядька стоїть там більше ста років, і він увесь пропах дощем і туманом. Пізно вночі на даху лунали кроки, коридор виповнював звук грози, а тоді, одного разу, ця тінь увійшла до моєї кімнати. Вона сіла на моє ліжко, і від холоду того тіла мені стало холодно. Я все добре пам’ятаю і точно знаю, що це був не сон, і тінь, що сиділа на краю мого ліжка й шепотіла… дуже… скидалася на вас.
Старий хворий чоловік із заплющеними очима пробурчав з глибини своєї арктичної душі:
— І хто… і що… я таке?
— Ви не хворий. І не помираєте, ви просто…
Свисток «Східного експреса» завив десь удалині.
— …привид, — закінчила вона.
— Так-х-х! — вигукнув він.
У тому крикові вчувалася впевненість, визнання, потреба. Він мало не зірвався на ноги.
— Так!
Цієї миті у дверях з’явився молодий священик, готовий здійснити обряд. З осяйними очима, вологими губами і розп’яттям у руках він витріщився на зіщулену постать примарного пасажира і гукнув:
— Чи можу я…?
— Соборування?[16] Старий пасажир підняв одну повіку, наче кришку срібної скриньки. — Від вас? Ні. — Він перевів погляд на медсестру. — Від неї!
— Сер! — вигукнув молодий священик.
Він відступив, стискаючи розп’яття, як витяжну мотузку парашута, розвернувся і зник.
Стара медсестра лишилася розглядати свого дивного пацієнта, аж доки той не мовив:
— Як, — видихнув він, — ви зможете вилікувати мене?
— Ну… — вона злегка, сором’язливо всміхнулася. — Ми маємо знайти вихід.
15
Кілешандра (англ. Killeshandra; ірл. Cill nа Seanratha — «церква старих фортець») — село в Ірландії, що знаходиться у графстві Каван (провінція Ольстер).
16
Соборування, або ж Єлеєосвячення — церковне Таїнство, в якому при помазанні тіла спеціально освяченою олією (єлеєм) закликається на людину благодать Божа, що зцілює хворобу душевну і тілесну. Єлеєосвячення іменується Соборуванням тому, що за статутом Церкви його належить здійснювати семи священикам, тобто собором священиків.