Джмеленя та дерево Ву

Вона нахилилась до сейфу і витягнула старезну папку з документами.

— Діма Наглий, алупкінський злодюжка, підписує цей договір з НКВД, що буде нищити майно, ресторани й курорти, спалить Воронцовський палац, за що йому буде вибачено всі минулі й майбутні злочини.

Привид Щеколдіна завис біля псевдографа. І, зібравши усю злість і гнів, з якими жив десятки років, зашепотів на вухо Діми-Димитрія:

— Так тоді ти обкрадав палац! Тебе я вигнав з музею! Тоді ти вирізав з рам дорогоцінні картини й вкрав документи Воронцових! Ах ти ж… мала!

Наче зачарований, власник вілли заговорив у камеру:

— Я, Діма Наглий, украв з Воронцовського палацу англійські картини, потім підробив графські документи й намагався захопити весь Воронцовський палац… Стоп! Та ні! Я Димитрій Воронцов, я граф, я забашляв за графський титул… та перестаньте мене слухати! І слухайте, що я кажу! Я стану власником Криму, я…

Полісмени без жодних перемовин відпустили директора музею й закрутили руки Дімі Наглому.

— Сьогодні в нас унікальний репортаж, — сумно усміхнулася в камеру Саша. — Ми показали піднесення й падіння псевдографа Воронцова. Колишній малолітній злодюжка, Дмитро на прізвисько Наглий, намагався через підкуп і шантаж заволодіти не тільки прекрасним палацом аристократичної родини Воронцових, а й нашими рідними домівками — Алупкою, Ялтою і всім кримським півостровом. Та ми його зупинили. Усі побачили, хто ховається під графською личиною. Тепер замість прекрасних просторів Криму Діма отримає тісну тюремну камеру! З вами була я, Саша Крута.