Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Культурология » Мистецтво і життя. Збірник
Мистецтво і життя. Збірник - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Мистецтво і життя. Збірник

Электронная книга - «Мистецтво і життя. Збірник». Краткое содержание книги:

До збірки входять твори Андре Моруа, в яких розкриваються естетичні погляди видатного французького письменника-реаліста. Особливу увагу приділено вивченню і популяризації митцем російської класичної літератури, зокрема вміщено уривки з його твору «Тургенєв», із статей, присвячених світовому значенню творчості Льва Толстого, а також нарис про А. Чехова. До книги увійшли праці про французьку класичну спадщину як джерело сучасної національної літератури, аналізуються твори великих реалістів минулого. Розрахована на всіх, хто цікавиться питаннями естетики та літературознавства.
1 ... 18 19 20 21 22 23 24 25 26 ... 135
Перейти на страницу:

Під цю несамовиту музику рухаються маріонетки. Вольтеру подобається виводити на сцену священнослужителів, яких він називає магами, суддів, котрих іменує муфтіями, фінансистів, інквізиторів, простодушних і філософів. У нього було кілька запеклих ворогів, які з’являлися в кожному його романі під новою маскою. Щодо жінок, то Вольтер їх не надто поважав. Коли вірити йому, вони тільки й мріють про кохання гарного, молодого, щедрого чоловіка, та, за своєю натурою продажні і боягузливі, поступаються, бажаючи збагатіти або врятувати життя, і старезному інквізитору, і солдату. Вони непостійні і ладні відрізати носа в померлого чоловіка, якого оплакують найгіркішими слізьми, щоб вилікувати нового коханця. Втім, Вольтер не гудить їх за це.

Те, що по-справжньому об’єднує повісті Вольтера, — це його філософія. Про неї говорили як про «повний хаос ясних думок», в цілому безладних. Фаге[40] закидає Вольтеру те, що, все розглянувши і вивчивши, він нічого свого не додав. «Хто ж він — оптиміст чи песиміст? У що вірить він — у свободу вибору або у фатум? Чи вірить у безсмертя душі? Чи вірить у бога? Заперечує він метафізику повністю і є до певної міри агностиком або заперечує її лише де в чому; іншими словами, чи не метафізик він? Я вимагаю — відповісти, так чи ні — з усією точністю, оцінюючи кожний твір».

І це справедливо. У Вольтера можна знайти все, але й протилежне всьому цьому. Та хаос відразу перетворюється на порядок, коли зіставити з часом його уявні суперечності. Філософія Вольтера змінювалася протягом його життя, як це буває майже з усіма людьми: «Видіння Бабука» і «Задіг» були написані в той час, коли доля усміхалася Вольтеру; він почував підтримку з боку мадам де Помпадур[41], а отже, і більшої частини двору; усі королі Європи запрошували його; мадам дю Шатле кохала його, дбала про нього, забезпечила йому незалежність. Він ладен був вважати життя терпимим, ось чому заключні розділи «Бабука» досить поблажливі.

«Слід покарати Персеполіс чи зруйнувати його?» — питає в Бабука геній Ітюріель. Бабук байдуже спостерігає місто. Він присутній під час кровопролитного бою, де солдати і з того, і з другого боку не розуміють, чому вони вбивають і гинуть самі. Але ця битва демонструє і численні приклади мужності і людяності. Він входить у Персеполіс, де бачить обірваних, потворних людей; храми, де ховають мертвих під звуки пронизливих, безладних голосів; жінок легкої поведінки, до яких залицяються судові чиновники. Та, продовжуючи свій шлях, Бабук бачить і інші, гарніші храми, і розумний, чемний народ, чесний у торговельних справах, який глибоко шанує свого короля. Досить швидко починає він любити це місто, іноді лихомовне, легковажне, але разом з тим тихе, гарне і розумне. І коли він розповідає про все генію Ітюріелю, той вирішує не пробувати навіть поліпшувати Персеполіс, а «лишати світу йти, як він іде, бо коли все й не так добре, то в усякому разі терпиме».

У «Задігу» Вольтер сягає глибше. Шляхом мудрих притч він показує, що з нашого боку було б зухвалістю твердити, ніби світ поганий тільки тому, що ми бачимо деякі його хиби. Ми не знаємо майбутнього, не знаємо того, що уявні помилки Творця — запорука нашого спасіння. «Немає, — говорить ангел Задігу, — такого зла, яке не породжувало б добро. — А що, — сказав Задіг, — коли було б тільки добро і не було зла? — Тоді, — відповідав ангел Ієзрад, — цей світ був би іншим світом; зв’язок подій визначив би інший премудрий порядок. Але цей інший, довершений порядок можливий тільки там, де вічно перебуває верховна істота…» Висновок, який не можна вважати неспростовним; бо коли бог добрий, то чому ж він не створив світ за цим безсмертним і довершеним зразком? Коли він всемогутній, то чому, створюючи світ, не позбавив його страждань?

Вольтер був досить розумний, щоб не ставити собі такі питання. Але в «Мікромегасі» він розвіює ілюзії. Мікромегас, житель Сіріуса, відбуває у супроводі одного з жителів Сатурна у подорож по планетах. Одного разу велетень потрапляє на Землю, де знаходить майже невидимі мікроскопічні істоти. Він дуже здивований, почувши, що ці атоми розмовляють одне з одним, і обурений їх безмежною зарозумілістю. І тут одна з цих маленьких комашок у квадратному ковпачку каже Мікромегасу, що «їй відомі всі таємниці буття, бо все це викладено у «Зведенні» Фоми Аквіната»[42]. «Вона зміряла очима обох жителів небес і оголосила їм, що їх власні особи, їхні світи, їхні сонця і їхні зірки — все було створено тільки для людини». Ці слова викликають у нього гомеричний регіт.

вернуться

40

Фаге Еміль (1847–1916), французький критик і літературознавець.

вернуться

41

Помпадур Жанна Антуанетта Пуассон, маркіза де (1721–1764), фаворитка Людовіка XV.

вернуться

42

Фома Аквінський (1227–1274), італійський філософ і теолог.

1 ... 18 19 20 21 22 23 24 25 26 ... 135
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)