Байки Харківські
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Переводчик: Шевчук В
- Жанр: Древнерусская литература
Электронная книга - «Байки Харківські». Краткое содержание книги:
Блажен, хто не заплющується перед сяйвом її! Цей хай i спiває з Давидом: "Ти вподобав собi свою землю"[32], "Якщо краснi будинки твої, Якове...”[33]
Описувачi звiрiв кажуть, що лев, народившись, лежить мертвий, доки жахливим риком не збудить його батько, а це робить вiн на третiй день. Чи ж можна знайти чудовiший образ для божественної книги?
а Це Хамове плем'я сміється з наготи батьківської[28] (прим. Г. Сковороди)
Байка 26. Щука і Рак
Щука, винюхавши солодку поживу, жадiбно її проковтнула. Та раптом вiдчула, що в ласощi заховано гачка, який уже застряг у її нутрi. Рак це здаля побачив i на ранок, стрiвши Щуку, запитав:
— Чого це ви, панi, сумнi? Де подiлася ваша бадьорiсть?
— Не вiдаю, брате, щось вельми сумно. Гадаю для веселощiв попливти з Кременчука[34] в Дунай. Набридло вже менi Днiпро.
— А я знаю джерело вашого суму, — вiдказав Рак. — Ви ковтнули гачка. Вiдтепер вам не допоможе анi швидкий Дунай, нi плодоносний Нiл, нi веселовидний Меандр[35], нi золотi крильця.
С и л а.
Рак достеменну правду мовить. Без Бога i за морем погано, а мудрому чоловiковi весь свiт — рiдний край, скрiзь йому й завжди добре. Бо добро вiн не збирає з мiсць, а носить його в собi. Воно йому як сонце у всi часи i як скарб у всiх країнах. Не мiсце його, а вiн оживлює мiсце, не вигнанець, а подорожнiй i не вiтчизну кидає, а лише змiнює її; куди прийшов — тiєї землi й син, бо несе в собi народне право, про яке казав Павло: "Закон духовний"[36].
32
Псалтир, IХХХV — 2. У Г. Сковороди: "Наскiльки улюбленi поселення твої".
33
Книга Чисел, ХХIV — 5. В українському перекладi Бiблiї: "Якi, Якове, гарнi намети твої... "
34
Гадаю для веселощiв попливти з Кременчука — обiгрується мотив української народної пiснi “Пливе щука з Кременчука”.
35
Меандр — рiка в Малiй Азiї.
36
Послання Павла до римлян, VII — 14.