Таємниця астероїдів
- Автор: Байла Ян
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь»
- Переводчик: Г. Пашко
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Таємниця астероїдів». Краткое содержание книги:
У повісті «Таємниця астероїдів» автор розповідає про невідомий космічний корабель, який виявили на дні Північного Льодовитого океану.
Знайдений на кораблі щоденник та кіноплівки допомагають ученим розкрити ряд таємниць, а серед них і таємницю виникнення астероїдів, що були колись планетою Сонячної системи.
Пильність радянських людей, які перешкоджають американській розвідці заволодіти небезпечними для людства секретами, — одна з сюжетних ліній твору.
Переклад здійснено за виданням: Jan Bajla, Tajomstvo asteroidov. Bratislava. Mlade leta, 1961.
— Слава діалектиці, хай живе наша Танечка!
Келихи з пінявим променистим напоєм ніжно дзенькнули. Всі сіли. Олег чекав, коли зможе уточнити свої припущення щодо долі космічної ракети та її екіпажу, але спочатку жадав почути цілком чітку геологічну теорію.
— Бачу, що я правильно зрозумів твої вагання, Таню! — звернувся він до Лебедєвої.
— Правильно. Я справді намагалася знайти взаємозв’язок між життям біля Мертвого моря та періодом пізнього палеоліту, коли людство ще не було на такому рівні, щоб лишити по собі письмові пам’ятки, — погодилася дівчина.
Академік Балашов зацікавлено слухав розмову. Він ще нe бачив безпосереднього зв’язку між Мертвим морем і Хатанговою затокою, але не заважав молодим передчасними запитаннями й лише розвинув останню думку дівчини:
— В пізньопалеолітському періоді ми знаходимо сліди ловців північних оленів. У мезоліті виявлено зачатки гончарства, а в неоліті, молодошому періоді кам’яного віку, з якого й походить останній зразок, були вже розвинені форми рільництва і тваринництва.
Лебедєва простежила за густою хмарою диму, що пропливла над настільною лампою, і втупила погляд у невидиму цятку. Балашов відчував, що дівчина зосереджено думає.
— Чи ти, може, іншої думки?
— Не знаю, який зв’язок мають між собою перший зразок пізньопалеолітського періоду і наступні два, на десятки тисячоліть молодші, але мені здається, що ви знайшли їх на поверхні ракети.
Олег швидко підвівся і взяв із столу з десяток фотографій. Кілька хвилин перебирав їх, потім дав кожному по дві.
— Деякі шари відкладів на поверхні ракети обкреслені дуже різко. Близько двох третин поверхні забарвлено так, як і перший зразок, який ти вивчала під мікроскопом. Це не випадково. А твоя думка? — звернувся він до батька.
Той усміхався, не бажаючи так легко розкривати таємницю.
— Поміркуй краще. Розгадка на цих фотографіях, хоча й не так помітна, як на поверхні ракети, — підохочував він сина.
Балашов-молодший пригладив непокірне волосся, взяв фотографію й почав пояснювати трохи невпевнено:
— Як я вже казав, перший шар дуже великий порівняно з іншими. Забарвлення його рівномірне. Наступні шари цікаві тим, що мають лише кілька сантиметрів завширшки.
Таня підвелася.
— Під час падіння ракета досягла м’яких відкладів океану, старших за віком на два або три тисячоліття. Межа між нижнім шаром і відкладами неолітського періоду не дуже різка, і тому ракета ніби тільки ковзнула по них. Інші шари мають уже різкіші контури. На мою думку, астронавти прилетіли на нашу планету, найімовірніше, в ранній кам’яний вік. Але… — вона не домовила, бо ні письмовому столі задзвонив телефон.
Академік узяв трубку.
— Так слухаю. Надійшла телеграма з Москви… дякую… диктуйте. Продукти розпаду торію… мезоторій-1, мезоторій-2 і радіоторій… вік дві тисячі сімсот років… дякую, — він поклав трубку й випростався. Обличчя вченого сяяло від захоплення й задоволення.
— Дві тисячі сімсот років, — повільно повторив учений, ніби зважуючи кожне слово.
— Блискучий тріумф твого аналізу, Таню, — вигукнув Олег і раптом запропонував — Ти повинна лишитись у Нордвіку принаймні до від’їзду комісії. Батьку, дозволь нам хоч на відстані брати участь у ваших дослідженнях,
— Не заперечую. Твоя фантазія й Танина надзвичайна діалектика та наукова здібність можуть нам стати в пригоді… хоча ти в своїй гіпотезі щодо радіоактивності трохи помилився, — зауважив академік.
Лебедєва й сама хотіла просити, щоб академік дозволив їй лишитись у Нордвіку. Цей день приніс дівчині багато радості. Вона познайомилася з Олеговим батьком, його визнання було справжньою нагородою. І, нарешті, Таня знайшла сполучну ланку в теорії про візит невідомих астронавтів на земну кулю.
— Батьку, а як ви діятимете далі? — невпевнено допитувався Олег.
Академік розгорнув блокнот і охоче пояснив:
— Сьогодні вночі надійде спеціальна апаратура з академії. Працівники верфі доставлять її з аеродрому до монтажного цеху. Комісія вирішила відкрити ракету в Нордвіку. Ми відокремимо соплову систему з радіоактивним зарядом. Усе це згодом відішлемо до Москви в Дослідний інститут астронавтики, де докладно розробляють шляхи вивчення матеріалу з усіх галузей науки, — закінчив він і підвівся.