![95-16 [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/2/5/8/95-16-uk-download.jpg)
95-16 [uk]
- Автор: Рудский Ян
- Год: 1976
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- Переводчик: Б. Дащенко
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «95-16 [uk]». Краткое содержание книги:
По-різному склалося життя трьох колишніх в’язнів. Траубе і Джонсон лишаються в Західній Німеччині, Шель повертається на батьківщину і стає кореспондентом однієї з польських газет. Але всіх їх так чи інакше зв’язує минуле.
Одержавши від Траубе листа з проханням про допомогу. Шель їде в ФРН, але друга вже не застає: Леон Траубе гине. Обставини його смерті викликають у Шеля сумнів. Крок за кроком журналіст розплутує нитку і робить несподіване відкриття…
— Чому ж Менке не вижене його?
— Їх щось зв’язує, але я не знаю подробиць. Гюнтер сліпо слухається старого.
— Чи Менке…
— Не обмовляйте дорогих відсутніх, — сказала, входячи, Кароліна. — Який страхітливий злочин вчинив той сивоголовий паяц?
Шель глянув на неї. Жінка спинилася, збагнувши його подив. Запала хвилина неприємної мовчанки. Джонсон сидів похмурий, гнівно стиснувши куточки вуст.
— Ми говорили про доктора Менке, — бездумно сказав Шель, аби розвіяти поганий настрій.
— Я чула. У Гроссвізені його називають святим Миколаєм з риб’ячими очима.
— Дуже влучне порівняння!
— Він намовляв мене, щоб я була його партнером у вертепі, в образі чорта…
— Ідеальна для тебе роль, — буркнув Джонсон. — Можу позичити тобі роги.
— Не хвилюйся, старенький! — заспокоїла його дружина. — Я вигадала цю казочку, щоб витягнути вас із того підвалу.
Вона підійшла до Шеля і легенько поклала йому руку на плече, коли той спробував підвестися.
— Пане асистент прокурора, — звернулася до чоловіка. — Ти забув свої обов’язки, чарки порожні.
Джонсон підвівся.
— Що питимеш? Бенедиктин, шеррі, бренді чи горілку Смірноффа?
— Для мене шеррі, my dear[27], — замовила Кароліна.
Коли чоловік вийшов з кімнати, вона кокетливо глянула на гостя:
— Після скількох чарок ви «розкручуєтесь»?
— Як коли. П’ю рідко, але витримую чимало. Не знаю, чи доцільно занадто «розкручуватися»?
— Хто вовка боїться… — фамільярно підморгнула Кароліна.
Шель відчув неспокій. Не хотілося бути причиною сімейних чвар. З скрутного становища його вивів хазяїн. Джонсон повернувся і, ставлячи келишки та пляшки на стіл, запитав:
— Льоду чи води?
— Прошу чистої.
— Авжеж, — завважила Кароліна, — ви, поляки, не розбавляєте горілку.
Диктор оголосив наступний номер програми:
— Зараз перед камерами телебачення виступить відомий оркестр Карла Богландера.
— За здоров’я «святого Миколая»! — сказала Кароліна, подаючи келишки.
Кімнату заповнила ритмічна мелодія «Ля Кубани». Чудовий напій пройняв Шеля приємним теплом. Кароліна глянула на нього, запрошуючи до танцю. Темпераментна музика збуджувала фантазію. В кімнаті стало душно.
…Шель лежав на ліжку в похмурій кімнаті на Ейхен-штрасе. Крізь відчинене вікно легенько дихав свіжий вітерець, ворушив злинялу занавіску.
Іншим разом монотонний шум заколисав би Шеля, та після сьогоднішніх подій сон його не брав. У голові, мов у калейдоскопі, виринали і зникали картини, враження, тривожні роздуми сунули один за одним і гинули, щоб поступитися місцем іншим, які пливли широкою хвилею спогадів.
Кароліна! Молода, красива, струнка… Вони танцювали цієї ночі так, ніби їх уже ніщо ніколи не могло роз’єднати. І тільки тоді, коли змовкли звуки останнього танго, неохоче повернулися до столика.
Шель глибоко вдихнув повітря. Гнітила думка, що своєю поведінкою він образив Джонсона. Пауль багато пив, ставав дедалі буркотливішим і зрештою перейшов на вперте, гнівне мовчання. Пізно вночі провів Шеля додому. Обмінялися фразами ввічливості і холодно розсталися перед дверима. Американець пішов насуплений і апатичний. Шель жахнувся: чорти надали Гроссвізен, Пауля, Лютце… «Завтра ж виїду звідси, і все скінчиться», — вирішив він. У голові шуміло, думки плуталися. Меблі втрачали контури, картина з водяним млином перетворилася на безформну пляму…
Засинаючи, Шель знову подумав про Кароліну.
КОРИЧНЕВИЙ ЧЕМОДАН
Минала тиха ніч. Переслідуваний видіннями, які лише у сні може творити фантазія, Шель перевертався з боку на бік. Стомлений і розбитий, прокинувся саме тоді, коли марно намагався втекти від павукоподібної потвори з величезною головою і виряченими очима. Весь у тумані сонного кошмару, він ледве приходив до пам’яті. У скронях страшенно боліло, язик був пухлий і шорсткий.
Коли Шель встав, сонце піднялося вже високо і мінилося теплими відблисками на підвіконні. Голячись і одягаючись, він думав про вчорашній день. Цікаво, що дасть візит до бункера? Чи знайшов Лютце записку? Чи взагалі він пам’ятає про їхню зустріч?
А в цей час на кухні фрау Гекль якийсь чоловік у темно-синьому костюмі оглядав зім’ятий голубий конверт.
— Ще не виходив? — спитав підозріливо.
— Ні. Повернувся пізно вночі, тепер спить. Десять хвилин тому я проходила повз його кімнату. Нічого не чути…
— Гм. Немає відправника…
— Марки теж немає. Довелося заплатити листоноші тридцять пфенігів, сподіваюся, віддасть?
27
Мій любий (англ.).