Мисливці на снігу. Вірші і поеми
- Автор: Москалець Костянтин
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: ЛА «Піраміда»
- ISBN: 978-966-441-235-0
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Мисливці на снігу. Вірші і поеми». Краткое содержание книги:
В книзі Костянтина Москальця «Мисливці на снігу» найповніше представлена поетична творчість одного із знакових поетів покоління вісімдесятників, автора відомих пісень «Вона», «Треба встати і вийти», «Армія Світла» та ін.
Перейти на страницу:
VIII
але нам не задосить нас
1979
* * *
милий невтішний і сивий
мов тато з трояндами
наш страшний суд вже нікого
торкнутись не зможе
тіні жовтаві болючі для птахів осінніх
маєм зірвати до одної а чи квітами стати самі
наче сива вода наче порухи ангелів в серпні
або осінь осіння і таїна щонайважчої
вашої мови
1979
Осінь № 546
а іноді так:
замети печалі журавлів та розгубленого листя
забарвлені в милий вечір
знамена дзвінкі відлуння спорохнявіле в кутку
поміж батьковим кожухом
та очима найлютішого індіанця з племені всіх
та ще снігоочищувачі на вулицях
розгортають замети печалі
водії вниз не дивляться —
унизу твоя щирість
нікому із них не потрібна
маю тебе сльозою барвистою —
а вона скочує в ріки стрункі наче струни
і чисті мов кров козача
пливе до славутича-тата
щоб тріпотіти в руках
найгіркішого рибалки в світі
скочує в темінь
така ж самотня як і ця ніч
то тепер уже маю їх дві
сльозиноньки
і — врочистий дощ:
не заважайте мені рахувати
краплини осені на шибках
поцілунки на вустах чужих коханих
круків що летітимуть на тлі призахідного сонця
опісля дощу
і карети доверху закидані червоними квітами
і тебе з широко розкритими сірими очима —
(осінь прийшла
а за нею нікого нема
і це — найдивніше…)
1979
* * *
сутінковими птахами
поросла твоя мила і втрачена назва
музика ледве засніжена
за теплими мурами сліз
тамуючи землю і світло
погляньмо на поле срібне
теплим небом налите по вінця
темним небом наповнене вщерть
дощ повився мов дикий сідий виноград
моя смертонько мила я плачу
коли трохи ущухне твердий листопад
коли попіл ущухне кого ми побачим
і кому ми пробачимо щó
світанковими назвами? —
тамуючи землю і світло
погляньмо на поле срібне
(срібне-срібне поле)
1979
* * *
якби ти була моїм голосом
і всім що він може назвати
якби ти була очима моїми
і всім що вони побачать
якби ти була всім що може бути
і може не бути —
голос мій називав би тільки твоє імéно
очі б тебе лише бачили
а буття стало б мені за спільника
з яким можна довго сидіти
розмовляючи про що завгодно
а можна просто довго мовчати —
хоч і всю ніч
і весь ранок
і все життя
якби ти була моїм голосом та очима
якби ти була
1979
Побожний чай
Крихта золота
злагідна кинута
до вишнево-летючої пащі
розтає неслухняно
і м'яко
і зелена зоря витікає
із рани беззвучної
бракне струни
і страшно труни
1980
* * *
сонце поволі сідає за школою
ти розгубив по дорозі слова
хочеш мови вкраїнської нової
а стара ще жива
це так якби мама твоя виходила
і на порозі зустріла ще одну
молоду саму себе і як тоді
ти пояснив би кожній з них
кого тобі більше сьогодні треба
чому ти кликав і вона прийшла
оця друга легка й усміхнена
і куди піде перша стара й сумна
Перейти на страницу: