П'ятнадцятирічний капітан
- Автор: Верн Жюль Габриэль
- Язык: украинский
- Год: Литагент «Стрельбицький»
- Переводчик: К. А. Кузубова
- Жанр: Зарубежная литература для детей
Электронная книга - «П'ятнадцятирічний капітан». Краткое содержание книги:
На думку тих досвідчених китобіїв, які слідкували за ним, не варто було боятися, що він втікатиме. Беззаперечно, це був один із тих китів, яких гарпунники називають «бойовими».
Капітан Халл переліз через борт і штормтрапом спустився на ніс вельбота.
Місіс Уелдон, Джек, кузен Бенедикт, Том та його товариші востаннє побажали капітану удачі.
Навіть Дінго, піднявшись на задні лапи та виставивши голову за борт, неначе прощався з екіпажем.
Потому всі перейшли на ніс, щоб не упустити подробиць захоплюючого полювання.
Вельбот відчалив. Рівномірні сильні помахи чотирьох весел швидко відділяли його від «Пілігриму».
– Діку, добре за усім наглядай! – востаннє вигукнув капітан Халл.
– Покладіться на мене, капітане.
– Одним оком за шхуною, іншим – за вельботом. Не забувай!
– Буде зроблено, капітане, – відповів Дік і став за штурвал.
Легенький човник був вже на відстані декількох сотень футів від «Пілігриму». Капітан Халл стов на носі. Він ще щось сказав, але його голосу вже не було чутно і лише за виразними жестами капітана Дік зрозумів, що той повторює свої нвстанови.
Цієї хвилини Дінго, що весь цей час стояв, спершись на борт, жалібно завив. Це завжди до неймовірності вражає людей, схильних до забобонів.
Місіс Уелдон здригнулася.
– Ох, Дінго, Дінго! – промовила вона. – Хіба так проводжають друзів на полювання! Ану ж бо, веселіше!
Дінго замовкнув. Прибравши лапи з поруччя, він повагом підійшов до місіс Уелдон і з ніжністю лизнув їй руку.
– Він вихляє хвостом, – прошепотів Том. – Недобрий знак!.. Недобрий знак!..
Раптом Дінго наїжачився та люто загарчав.
Місіс Уелдон обернулася.
Виявилося, що Негоро вийшов із камбуза і направився на ніс корабля. Його, вочевидь, зацікавило майбутнє полювання і він хотів подивитися як маневруватиме шлюпка.
Дінго кинувся до корабельного кока, трясучись від очевидної, проте зовсім незрозумілої люті.
Негоро підібрав з палуби гандшпуг[27] і зайняв оборону.
Пес кинувся на нього і хотів вчепитися йому в горлянку.
– Дінго, сюди! – закричав Дік Сенд і, на долю секунди, покинувши свій спостережний пункт, побіг на бак.
Місіс Уелдон теж намагалася заспокоїти собаку.
Дінго з неохотою підкорився і з глухим гарчанням підійшов до Діка.
Негоро не промовив жодного слова, тільки сильно зблід. Викинувши гандшпуг, він повернувся і пішов до своєї каюти.
– Геркулесе! – промовив Дік Сенд. – Я доручаю вам слідкувати за цією людиною.
– Слідкуватиму, – просто відповів велетень, стискаючи гігантські кулаки.
Місіс Уелдон та Дік Сенд повернулися до спостереження за вельботом, який швидко віддалявся від корабля.
Тепер він здавався малюсінькою крапкою посеред безкрайнього моря.
Розділ восьмий. Смугач
Досвідчений китобій капітан Халл не хотів сподіватися на випадок. Полювання на смугача – справа не з легких, жодний із заходів безпеки не може бути зайвим. Капітан Халл не гребував жодним.
Насамперед, він наказав кермовому наблизитися до кита з-під вітру, аби скрипіння весел не виказало мисливців.
Хоуік повів вельбот на межі червоного поля, на середині якого плавав кит. Таким чином, мисливці збиралися обігнути його.
Боцман був бувалим, досвідченим моряком і відрізнявся рідкісною холоднокровністю. Капітан Халл знав, що може повністю розраховувати на свого кермового: він не розгубиться вирішальної миті, швидко і з точністю виконає необхідний маневр.
– Увага, Хоуік! – сказав капітан Халл. – Спробуємо застати смугача зненацька. Намагайтеся непомітно підійти на відстань, з якої можна було б одразу закинути гарпун.
– Є, капітане! – відповів боцман. – Я триматимуся на межі з червоним полем, але так, щоб вітер весь час був в наш бік.
– Нехай! – відказав капітан. – Веслуйте тихо, хлопці! Якнайтихіше!
Весла, вальки якого були завбачливо огорнуті шкірою, не рипіли у кочетах.
Вправно керуючи, боцман підвів вельбот впритул до поля червоних рачків. Весла праворуч заринали ще у прозору воду зеленуватого відтінку, а з лопатей ліворуч вже весело бігли струмочки червоної, схожої на кров, рідини.
– Вино і вода, – підмітив один із матросів.
– Так, – відповів капітан Халл. – Однак ця вода не втомить спраги, а вино не захмелить голови. А тепер: цить! Налягай на весла!..
Вельбот під керуванням боцмана Хоуіка ковзав водою зовсім безшумно.
Смугач не рухався. Здавалося, він ще не помітив шлюпки, що оминала його по колу.
Дотримуючись цього кола, вельбот, звісно ж, віддалявся від «Пілігрима», і корабель здавався все меншим і меншим.
27
Гандшпуг – дерев’яний важіль для обертання кабестану, за допомогою якого підіймають якір.