Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія». Краткое содержание книги:
Попереду Річард ковзав через ліс немов тінь. Часом чоловік майже пропадав, змушуючи її здригатися від страху, що він покинув їх. Він наказав ступаючим за ним супутникам не розмовляти і йти настільки тихо, наскільки можливо, але жоден з його загону не міг рухатися через ліс так само тихо, як він.
З-за деяких, йому самому неясних, причин Річард був натягнутий як тятива. Він відчував якусь невиразну небезпеку. Хоча його оточувала прекрасна, залита місячним світлом лісова ніч, Річард серед примарної тиші відчув нависле над ним погане передчуття.
Келен радувало, що небо нарешті очистилося. Дощі минулих днів зробили подорож не особливо важкою, але і не дуже приємною. Хоча було досить тепло, через вогкість здавалося, ніби насправді холодніше. Але пошуки укриття не входили в їхні плани. Поки вони не дістали останню дозу протиотрути, у них тільки один вибір — поспішати.
Протиотрута з Нотвіка злегка поліпшила стан Річарда, зупинивши прояв симптомів отруєння, але тепер, після декількох днів, виявилося, що поліпшення було тимчасовим. Келен так хвилювалася за чоловіка, що у неї пропав апетит.
Тепер з ними йшло вдвічі більше людей, і ще більш численні прихильники ідеї визволення Бандакара пробиралися до міста Хаутон різними шляхами. Ці групи людей планували знищувати невеликі загони солдатів Імперського Ордена, які привільно розташувалися в селах уздовж дороги. Річард, Келен і їх невеличкий загін ішли настільки швидко, наскільки було можливо, навмисно уникаючи зустрічей з ворогом і прагнучи добратися до місця раніше, ніж Ніколас і його солдати дізнаються про їх наближення. Така хитрість дасть їм кращі шанси дістати останню дозу протиотрути.
Коли вони роздобудуть протиотруту, настане час зустрітися з рештою бандакарців для атаки. Келен знала, що якщо вони зможуть спочатку нейтралізувати Ніколаса, то їм вдасться набагато простіше і з меншим ризиком знищити останні війська Імперського Ордену. Якби вона змогла підібратися досить близько до Ковзаючого, щоб доторкнутися до нього своєю силою. Мати-Сповідниця знала, що краще не пропонувати таку ідею Річарду, він ніколи не погодиться з таким планом.
Якоюсь мірою Келен відчувала відповідальність за те, що ці люди страждали під владою Імперського Ордена. Якщо не віддалятися далеко від суті, природна межа, яка захищає Бандакар, як і раніше на місці. Так що якщо ці люди зможуть звільнитися від влади Імперського Ордену, зміни, які підуть за цим, будуть означати справжню свободу — свободу, якою вони раніше не мали можливості насолоджуватися, — і буде можливість змін на краще.
Зміни, що відбулися з жителями Нотвіка, були найкращим свідченням такого очікування. Річард і Келен майже всю ніч розмовляли з людьми, пояснюючи їм те, що повинні були пояснити. Вранці вони знищили солдатів, які захопили Нотвік і довгий час тримали його жителів в лещатах страху. Незабаром городяни влаштували свято, танцювали та співали на вулицях. Ці люди відчули найважливіше — вільне і прекрасне повітря свободи. Вони переконалися і в нежиттєвості старого способу їх суспільного устрою, який передбачав бездіяльність, відмову від того, щоб реально спробувати змінити своє життя.
Річард розвіяв їх древню ілюзію схиляння перед Мудрими і безглуздими догматами Розмовляючих, що заперечували знання. Ворожі солдати були знищені. Але жителі Нотвіка не зупинилися, прагнучи тепер звільнити всю свою країну від влади Імперського Ордена. Позбувшись від вимушеної сліпоти пригнобленого розуму, багато людей дивилися вперед і бажали самі побудувати своє майбутнє.
Келен раптово натрапила на простягнуту вбік руку Річарда. Вона притиснула руку до грудей, заспокоюючи серце, що швидко застукало, негайно повернулася і послала ідучим позаду сигнал зупинитися. У нічному лісі не лунало ані звуку, лише дзижчали москіти.
Річард зняв заплічний мішок, сів на низький камінь і почав щось шукати в мішку.
— Що ти робиш? — Прошепотіла Келен, підійшовши ближче.
— Вогонь. Нам потрібне світло. Передай нашим людям по ланцюжку, щоб дістали факели.
Річард витягнув кремінь і кресало, Келен пошепки передала розпорядження Карі, яка розвернулася і пішла назад. За її коротким наказом декілька чоловік, намагаючись ступати навшпиньках, вийшли вперед з незапаленими смолоскипами.