Нічний адміністратор

— Я не розумію, про що ти говориш, — сказала вона. — Я дозволила тобі мене підчепити. Я була налякана. Ти був ангелом. Ти ніколи не зробив мені нічого поганого. Дотепер. І я віддала тобі всю себе. Ти знаєш про це. Де він? — спитала вона, дивлячись йому просто в очі.

Роупер відпустив її підборіддя і відійшов у протилежний кінець кімнати, тримаючи у відведеній руці келих з шампанським.

— Люба, а це хороша ідея, — схвально сказав він. — Молодець. Врятуй його. Врятуй свого коханого. Заховай йому в хлібину напилок. Просунь її крізь ґрати під час відвідин. Шкода, що ти не взяла з собою Capy, а то би ви обоє поскакали б на ній подалі звідси на фоні призахідного неба. — Тон його голосу залишався незмінним. — Джедс, ти раптом не знаєш чоловіка на прізвище Берр, га? Звати Леонард? Покидьок з якогось села на півночі? Смердить потом? Знає Біблію? Ви ніколи не перетиналися? З ним ти ніколи не спала, ні? Він мабуть називав себе Сміт. Шкода. Я думав, ти знаєш.

— Я не знаю ніякого Берра.

— От дивина, Пайн теж не знає.

Вони переодягнулися, щоб іти на вечерю. Уважно вибирали одяг, повернувшись спиною одне до одного. Офіційне безумство їхніх днів і ночей на борту яхти «Сталевий паша» почалося.

Меню. Обговорення зі стюардом і кухарями. Місіс Санда-ун — француженка, тому її думка щодо всього сприймається на кухні як абсолютна істина, і неважливо, що сама вона їсть лише салати і присягається, що нічого не тямить в їжі.

Пральня. Коли гості не їдять, вони переодягаються, приймають ванну і займаються сексом, а це означає, що щодня вони мусять мати свіжі простирадла, рушники, одяг і скатертини. Смачна їжа і випраний одяг — запорука вдалого плавання. Ціла секція палуби «Паші» була заставлена пральними машинами, сушками і прасками, біля яких з ранку до вечора гарували дві покоївки.

Волосся. Морське повітря робить з нормального волосся бозна-що. О п’ятій годині кожного вечора пасажирська палуба наповнюється шумом фенів для волосся, які зазвичай перестають працювати рівно посередині процесу. Тому о сімнадцятій п’ятдесят, хвилина в хвилину, Джед завжди бачила одну й ту саму картину: обурена напіводягнена гостя визирає в коридор — її волосся стоїть дибки, нагадуючи щітку для унітаза, — і, махаючи несправним феном, каже: «Джед, сонечко, можна тебе попросити?» — тому що економка в цей час дає останні розпорядження щодо вечері.

Квіти. Щодня гідроплан вилітає на найближчий острів, щоб доставити на борт квіти, свіжу рибу, морепродукти, яйця і газети, а ще щоб відправити листи. Але найбільше Роупер переймається квітами. «Паша» славиться своїми квітами, тому зів’ялі квіти чи негарно розставлені букети можуть призвести до серйозних поштовхів у підпалубних приміщеннях.