Вовк-тотем

Раптом з очерету вилетіла зграя зляканих птахів, волаючи на різний лад з остраху. Дикі качки й гуси поспішно полетіли впритул до води на південний схід, а лебеді швидко піднялися в небо й попрямували на болото на півночі. Ян Ке поспішив підняти підзорну трубу й оглянути очерет — може, й правда знайшлася людина, яка зайшла в озеро полювати на лебедів?

Минуло більше десяти хвилин, перш ніж удалині на поверхні зчинився якийсь рух і в об’єктиві підзорної труби з’явився замаскований пліт, якими користувалися загони «гусиного пір’я» на озері Байяндянь[142] за часів опору японцям. Пліт дуже повільно виплив із очеретяної затоки, на ньому сиділо двоє людей, на головах у них були великі маскувальні капелюхи зі скріплених докупи зелених очеретяних стебел, а на плечах — накинуті такі ж очеретяні плащі. На плоту скрізь лежали купки очерету, тож він був схожий на рухомий очеретяний кущ і якщо не придивлятися уважно, то його важко було відрізнити від навколишніх хащів. Ян Ке дуже добре бачив, що люди на плоту, очевидно, вже «зібрали врожай», адже один з них саме знімав свій маскувальний костюм, а інший, тримаючи в руках залізну лопату і працюючи нею, як веслом, повільно гріб до берега.

Пліт поступово наближався. Виявилося, що його зробили з шістьох камер від коліс великої машини, до яких були прив’язані кілька скріплених між собою дверних стулок. В одному з чоловіків на плоту Ян Ке упізнав начальника будівельників Лао Вана, а другий був його племінником на ім’я Ершунь. Коли Ершунь скинув з плоту оберемки зеленого очерету, під ними виявилася оббита залізом миска для прання, заповнена великими й малими пташиними яйцями, а в центрі її впадали у вічі два схожих на маленькі дині великих яйця з блискучою шкаралупою, ніби виточені з білого нефриту скарби. Серце Яна Ке відразу ж стислося, і він вигукнув подумки: «Лебедині яйця!» Але він ще більше вжахнувся, коли побачив, що з-під очеретяного плаща виступає половина великого лебедя, біле пір’я якого забруднене слідами крові. Ян скипів і готовий був перекинути цей пліт, однак змушений був утамувати гнів, адже вбитого лебедя вже не повернеш, а оті два великих лебединих яйця він має будь-що врятувати.

Пліт пристав до берега, і Ян Ке кинувся до нього, голосно вигукуючи:

— Хто вам дозволив убивати лебедів і забирати лебедині яйця? Ану ходімо зі мною на бригаду!

Начальник Лао Ван був невисоким на зріст, однак дебелим і метикуватим, усе його обличчя заросло гострою чорною щетиною, тож він мав напівмонгольський-напівкитайський вигляд. Він пильно подивився на Яна Ке й сказав:

— Начальник Бао дозволив. А тобі що, не подобається? Якщо будівельники їдять дичину, то це ж для вашої бригади економія корів і баранів.