Правда про справу Гаррі Квеберта

— Треба позбутися Калеба і Ноли. Це, як ти розумієш, електричний стілець.

— Так. А Купер?

— Скажемо, що це вбивство. Збройне пограбування зі смертельним наслідком. Зробиш усе, як я тобі скажу.

Тревіс плакав.

— Так, усе зроблю, начальнику.

— Ти казав, що бачив Калебове авто біля шосе номер один.

— Так. Ключі в замку запалювання.

— Чудово. Занесемо тіла туди. І ти позбудешся їх, зрозумів?

— Зрозумів.

— Щойно ти поїдеш, я викличу допомогу, щоб нас не запідозрили. Та діяти треба швидко! Коли вони під’їдуть, ти будеш уже далеко. У цій метушні й не помітять, що тебе нема.

— Так… Але, здається, бабця ще раз телефонувала в поліцію.

— Нехай їй чорт! Треба поспішати.

Вони занесли тіла Лютера і Ноли у «шевроле». Потім Пратт побіг через ліс до поліційних авто. Узяв рацію й сповістив у диспетчерський центр, що виявив мертву Дебору Купер з вогнепальною раною.

Тревіс сів за кермо «шевроле». Виїжджаючи з чагарів, зустрів «патрульку» помічника шерифа, якого викликали на допомогу після другого дзвінка Дебори Купер.

Пратт саме дзвонив у диспетчерський центр, коли неподалік завила сирена. По радіо сповістили, що авто помічника шерифа переслідує на шосе номер один чорний «шевроле монте-карло», який трапився на під’їзді до Сайд-Крік-лейну. Начальник поліції Пратт заявив, що негайно поспішає на допомогу. Увімкнув сирену і рушив паралельною просікою. Виїхавши на шосе номер один, він мало не зіткнувся з Тревісом. Вони перезирнулися: обидва були в паніці.

Під час переслідування Тревісові пощастило зробити так, що авто помічника шерифа занесло. Він знову виїхав на шосе номер один і «вернув до Гусячої бухти. Пратт їхав за ним, інсценуючи переслідування. По радіо він давав хибні координати, сповіщаючи, що прямує до Монберрі. Вимкнувши сирену, він теж звернув на путівець до Гусячої бухти і перед будинком Гаррі наздогнав Тревіса. Перелякані, спітнілі, вони вийшли з авто.

— Ти що, здурів? — спитався Пратт. — Нащо ти тут став?

— Квеберта немає вдома, — відказав Тревіс. — Він поїхав із міста, я знаю. Він сказав Дженні, а вона сказала мені.

— Я попросив перекрити всі шляхи. Так треба.

— Чорт! — вигукнув Тревіс. — Мені клямка! Що будемо робити?

Пратт роззирнувся і помітив порожній гараж.

— Постав «шевроле» сюди, замкни браму і якнайшвидше повертайся берегом до Сайд-Крік-лейну. Вдаватимеш, наче обшукував дім Дебори Купер. Я буду гнатися далі. Сьогодні вночі позбудемося трупів. У тебе є піджак в авто?

— Та є.

— Вбери. Ти весь у крові.

За чверть години Пратт біля Монберрі зустрівся з патрулями, що поспішали на допомогу, а Тревіс у піджаку разом з іншими полісменами, які поз’їжджалися з усього штату, обгороджував територію на Сайд-Крік-лейні, де знайшли тіло Дебори Купер.