Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви». Краткое содержание книги:
Чи можливо це взагалі? Повинно бути можливо. Він зобов'язаний це зробити. І він це зробить.
Річард вискочив на вулицю і побіг туди, де солдат залишив коня. Пошарпавши по морді втомленого скакуна, він скочив у сідло і, вже розвертаючись, почув голос Бердіни.
— Магістр Рал! Стривайте! Зніміть плащ!
Вона розмахувала щоденником Коло. Річард пришпорив коня. Немає в нього зараз на неї часу. — Магістр Рал! Ви повинні зняти плащ мрісвіза!
Ось це зайве, подумав він. Мрісвізи — його друзі.
— Стійте! Магістр Рал, послухайте мене! — Річард пустив коня галопом; чорний плащ мрісвіза майорів у нього за спиною. — Річард! Зніми плащ!
Після стількох днів тягучого очікування Річард немов вибухнув. Його охопило нестерпне бажання діяти. Палке всепоглинаюче бажання дістатися до Келен придушило всі інші думки. Голос Бердіни потонув в дзвоні підков. Палац зник з очей, і Річард розчинився в темряві.
— Що ти тут робиш?
Броган обернувся на голос. Він не чув, що за ними йде одна з сестер Світла. Він гнівно подивився на літню жінку з стягнутим в пучок сивим волоссям.
— А тобі що за діло?
Вона склала руки на животі.
— Це наш Палац, а ти тут лише гість. І господарям навряд чи може сподобатися, що гості розгулюють там, куди їм заборонено заходити.
Броган примружився:
— Ти хоч знаєш, з ким говориш?! Вона знизала плечима:
— Я б сказала — з якимось чванливим офіцериком. Занадто самовдоволеним, щоб зрозуміти, коли варто зупинитися. — Вона схилила голову набік. — Я правильно вгадала?
Броган ступив до неї:
— Я Тобіас Броган, генерал Захисників пастви.
— Ах-ах! — Знущально вигукнула вона. — Дуже вражає. Однак я не пригадую, щоб сказала: «Ніхто не може відвідувати Мати-сповідницю, крім генерала Захисників пастви». Ми самі встановлюємо тобі ціну. І в тебе немає іншого завдання, крім того, щоб виконувати наші накази.
— Ваші накази?! Сам Творець віддає мені накази!
Вона голосно розреготалася.
— Сам Творець! Та ти про себе високої думки, виявляється! Ви входите до складу Імперського Ордена, і ти будеш робити те, що ми скажемо!
Броган насилу стримався, щоб не вихопити меч і не розрубати цю нахабну бабу надвоє.
— Твоє ім'я?! — Прогарчав він.
— Сестра Леома. Як по-твоєму, твій крихітний мозок здатний це запам'ятати? Тобі було велено залишатися в казармі разом з твоїми хлюстами. Забирайся туди негайно, інакше ти перестанеш представляти хоч якусь цінність для Імперського Ордена!
Перш ніж Броган встиг щось сказати, сестра Леома звернулася до Лунетти:
— Добрий вечір, дорога!
— Добрий вечір, — боязко відповіла Лунетта.
— Я хотіла поговорити з тобою, Лунетта. Як бачиш, в цьому будинку живуть чаклунки. І жінок, які володіють чарівним даром, тут дуже поважають. Твій генерал майже нічого не означає для нас, зате твої здібності нам дуже цікаві. Я б хотіла запропонувати тобі поселитися у нас в Палаці. Тут тебе будуть цінувати. У тебе буде відповідальна справа, і всі стануть тебе поважати. — Вона оглянула наряд Лунетти. — І зрозуміло, ми подбаємо про те, щоб тебе одягнути. Тобі не доведеться більше носити це кошмарне лахміття.
Лунетта щільніше запахнула свої «красотулечки» і притиснулася до Брогана.
— Я вірна пану генералу. Він буде велика людина.
Сестра Леома зарозуміло посміхнулася:
— Звичайно, я в цьому аніскільки не сумнівалася.
— А ти зла жінка, — заявила Лунетта несподівано загрозливим тоном. — Мені мама так казала.
— Сестра Леома, значить. — Броган постукав по коробочці з трофеями у себе на поясі. — Можеш передати Володарю, що я запам'ятав твоє ім'я. Я ніколи не забуваю імен єретиків. — Леома хитро посміхнулася.
— Коли я наступного разу буду говорити зі своїм Володарем в підземному світі, то неодмінно передам йому твої слова.
Підхопивши Лунетту, Броган попрямував до дверей. Він ще повернеться сюди і отримає те, що йому потрібно.
— Мені треба поговорити з Гальтеро, — сказав він. — Я ситий по горло всією цією нісенітницею. Ми вичищали притулки єретиків і побільше цього.
Лунетта заклопотано закусила губу.
— Але, пане генерал. Творець наказав тобі слухатися цих жінок! Він звелів віддати Мати-сповідницю ім.
Вийшовши на вулицю, Броган широким кроком пішов геть, в темряву.
— Що тобі говорила мама про цих баб?
— Ну… Що вони погані.
— Вони єретички!
— Але, пане генерал, Мати-сповідниця теж єретичка! Хіба Творець наказав би тобі віддати її цим жінкам, якщо б вони були єретичками?