Господиня
- Автор: Майер Стефани Морган
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-617-538-050-5
- Переводчик: У. Григораш
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Господиня». Краткое содержание книги:
Переклад з англійської О. Риди, У. Григораш
Я проїхала повз, раз у раз зиркаючи у дзеркало заднього огляду. Біля кишки, що з’єднувала корабель із терміналом, висіла табличка. Прочитавши написане, я усміхнулася. Корабель вирушав на Планету Квітів. Це доля.
Чоловік зник у кораблі, і я повільно розвернулася.
— Приготуйтеся, — прошепотіла я і зупинилася в тіні циліндричного крила сусіднього корабля, за три-чотири фути від вантажівки. Неподалік, біля старої злітно-посадкової смуги, працювало кілька людей. У темряві ночі ще одна постать — моя — легко загубиться.
Я заглушила двигун і вистрибнула з машини, намагаючись поводитися невимушено, так ніби роблю свою звичну роботу. Обійшла фургон і зі скреготом відчинила багажник. Кришка контейнера світилася червоним — це означало, що всередині є душа. Я обережно підняла свою тендітну ношу й захлопнула багажник.
Я намагалася не пришвидшувати кроку, наближаючись до кузова вантажівки. Однак дихання прискорилося само собою. Здалося, тут небезпечніше, ніж у цілильні, і я розхвилювалася. Чи захочуть люди отак ризикувати своїм життям?
«Не забувай, що я там буду. Якщо хочеш, я сама це робитиму. А може, ти все-таки передумаєш?»
«Дякую, Мел».
Довелося докласти зусиль і не озиратися на відчинений люк, у якому зник чоловік. Я обережно поставила контейнер на саму гору стосу. Серед сотень таких самих ніхто його й не запримітить.
— Прощавай, — прошепотіла я. — Нехай із наступним носієм тобі поталанить більше.
І з цими словами я дуже повільно рушила до фургона.
Коли я вирулювала з-під великого корабля, у фургоні панувала тиша. Ми вже зрушили з місця, а серце досі шалено калатало. В дзеркалі заднього огляду відбивався порожній люк. Чоловік так і не з’явився, і дуже скоро корабель зник із поля зору.
Іян переліз на пасажирське сидіння.
— Здається, нічого складного.
— Пощастило — ми опинилися там дуже вчасно. Наступного разу, може, доведеться чекати довше.
Іян потягнувся і взяв мене за руку.
— Ти наш талісман.
Я не відповіла.
— Тепер, коли вона в безпеці, тобі стало легше?
— Так.
Він здригнувся, вловивши в моєму голосі фальшиві нотки. Я так і не наважилась на нього подивитися.
— Що ж, а тепер гайда по цілителів, — пробурмотіла я.
Всю дорогу до невеличкої цілильні Іян мовчав.
Я гадала, що друге завдання виявиться небезпечнішим, складнішим. План був такий: я повинна (якщо все складеться вдало) виманити парочку цілителів, мовляв, у фургоні — поранений друг. Старий трюк, який безвідмовно діє на довірливих і зовсім не підозріливих цілителів.
Як виявилося, мені навіть не знадобилося заходити всередину. Коли я під’їхала до стоянки, два цілителі середнього віку, чоловік і жінка, вдягнені в пурпурову уніформу, саме сідали в машину. Їхня зміна закінчилася, і тепер вони їхали додому. Машина стояла на розі цілильні. Поряд нікого не було.
Іян напружено кивнув.
Я зупинила фургон просто біля їхньої машини. Вони водночас здивовано зиркнули на мене.
Я відчинила дверцята й вислизнула надвір. В очах у мене стояли сльози, голос тремтів, і це допомогло їх переконати.
— Мій друг у фургоні… Я не знаю, що з ним!
Цілителі негайно кинулися на допомогу, і я квапливо відчинила задні дверцята. Іян зайшов іззаду, Джаред приготував хлороформ.
Далі я не дивилася.
Це забрало всього кілька секунд. Джаред затягнув обм’яклі тіла всередину, а Іян захряснув дверцята. Кілька секунд Іян дивився на мої заплакані очі, а тоді сів за кермо.
Я сіла поруч, і він знову взяв мене за руку.
— Вибач, Вандо. Я знаю, як тобі важко.
— Так.
Він і близько не уявляв, наскільки мені важко і скільки на те існує причин.
— Принаймні все минулося гладенько, — він ніжно стиснув мої пальці.— 3 тебе чудовий талісман.
Занадто гладенько. Обидва завдання ми виконали занадто ідеально, занадто швидко. Це все доля — вона мене підганяє.
Іян попрямував до шосе. За кілька хвилин з’явився добре знайомий яскравий знак. Я глибоко вдихнула й витерла очі.
— Іяне, зробиш мені послугу?
— Все що забажаєш.
— Хочу бутерброд.
— Без проблем, — засміявся він.
На стоянці ми помінялися місцями, і я під’їхала до віконечка.