Фантастика Всесвіту. Випуск 1
- Автор: Бах Ричард Дэвис, Чандар Кришан
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 1». Краткое содержание книги:
Настав ранок.
Хоч ніч була багатою на пригоди, ротний устав рано і, в супроводі командирів та чималої варти, піднявся на прискалок, що видавався з лісу, — роздивитися уважніше зайняту його ротою долину.
Він стояв на тій самій «приступці з десять мат», з якої в сиву давнину видивлявся, чи не наближається ворог, «звелетнілий» Руйнівник по своїх щоранішніх вправах з обертанням довкола стовбура старої тополі.
Наче бажаючи виповнити груди чистим повітрям височини, куди не сягав сморід чорного баговиння, ротний випнув угору підборіддя й кілька разів глибоко вдихнув, дивлячись на праліс навкруг долини і потроху повертаючись на місці, аби охопити поглядом усе видноколо.
Хлопці-розвідники, які ховалися в лискучому тріпотливому листі дерев неподалік, доповіли старшині зі штабу, як ротний повертався потроху навколо себе.
Похитуючись, наче мала дитина, яка іще не навчилася як слід ходити.
Можливо, в поставі ротного і справді не відчувалося певності.
Але його вперте мовчання скорше свідчило про притаманний професійному військовому самоконтроль. Переступаючи з ноги на ногу, він роздивлявся пущу на виднокрузі.
Кільця однакової забарви що далі, то плавніше переходили одне в одне.
«Яким дивом оселилися люди серед цього правічного лісу, розчистивши цілий видолинок?» — думалося ротному.
Нащадки тих незбагненних людей нині з незбагненною затятістю опиралися тепер його роті.
Ліс, що розлягався навсібіч, був для ротного ворожим табором, де чаїлися мешканці долини з усім своїм скарбом аж до собак.
Ці люди занесли руку на міць держави, змурувавши греблю, яка перетворила їхню долину на дно річки, й висадивши її в повітря, так що повінь стерла з лиця землі армійську роту.
А потім сховалися в лісі і далі чинять несамовитий опір японським військам.
Але ніде не було видно жодного людського сліду, не кажучи вже про секретний військовий завод, що виробляв надсучасну зброю.
Щоправда, солдати з інженерного взводу, повертаючись поночі в долину, бачили вогник десь серед гір (то спалювали тіло «Того, що не злізає з дерева»).
Але при денному світлі годі було помітити бодай найменші сліди бунтівників. Воєнна акція мала якраз і витягти їх усіх — старих і малих, жінок і чоловіків — з пралісу.
Щоб покласти край неподобству — «подвійній бухгалтерії з подвірною книгою…»
«Гей ви, виходьте! Годі ховатися! Навіщо цей марний опір!» — хотілося, мабуть, щосили загукати ротному до зараз іще мовчазного лісу.
Коли йому доручили командувати другою змішаною ротою, він не особливо розумів, навіщо веде солдатів у похід. Тоді він сумнівався в тому, що причина загибелі першої роти криється не в стихійному лихові.
Але дедалі певніше випливало, що повінь, яка знищила роту, було викликано зумисне: Щоправда, на марші його солдати знищили ворожого шпигуна, що, наче мавпа, стрибав по деревах. Але потім і одного солдата було вбито, а ще чотирьох — повністю обеззброєно.
Висланий проти партизанів загін не тільки не вистежив їх, а й зазнав чималих втрат пораненими через наладовані ворогом капкани.
Вже ці втрати самі по собі примушували ротного не зупинятися перед жодними воєнними діями: під загрозою був престиж збройних сил Великої Японської імперії!
Але ротний все ще не розумів, через що бунтівники пішли на те, щоб сховатися в лісі цілим селищем. Мешканці долини за допомогою «подвійної бухгалтерії з подвірною книгою» уникають земельної реформи, яку провадить Велика Японська імперія, ставши на шлях перетворення на сучасну державу.
Завдяки своїй дитячій вигадці вони хтозна-скільки років сплачують лише половину податків, постачають лише половину рекрутів. Такому годі попускати. І армійська каральна експедиція може придатися, щоб і іншим не кортіло брати з них подібний приклад…
Але першу роту, виряджену в каральну експедицію, знищили повінню, а другу вже втягнуто в сумнівні бойові дії. Задум префекта й командира полку полягав у тому, щоб силою роти зайняти долину, приборкати селище, втокмачити у голови селянам як слід, що їхні витівки з подвірною книгою — саботаж, якщо не державний злочин.
А тоді, за допомогою урядовців із префектури, довести подвірну книгу до ладу, сільську старшину притягти до кримінальної відповідальності через поліцію.
Передбачалося використати як посередників у першу чергу місцевого поліцейського, а далі вчителів, ченців та настоятеля храму.
Але зараз, коли перша рота загинула до ноги, друга зазнала втрат, а селяни-бунтівники зникли десь у лісовій пущі разом із гаданими посередниками, ротний не міг вдатися до жодної із заздалегідь обміркованих дій.