Твори у 12 томах. Том 09
- Автор: Лондон Джек
- Серия: Твори у 12 томах #9
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Іван Волинець
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Твори у 12 томах. Том 09». Краткое содержание книги:
Розміщено твори за датою їх друкування. Оповідання подаємо за збірками, в тому порядку, що прийнятий у перших виданнях цих збірок.
До дев’ятого тому ввійшли: повісті «Звір Предковічний»(1911, окреме видання — Нью-Йорк, 1913) та роман «Місячна долина (Нью-Йорк, 1913).
Але Сексон не поїхала з ними. Занадто багато роботи набралося в хаті, що стояла так довго пусткою, та й треба було приготувати кімнату для місіс Мортімер на ніч.
Час вечеряти давно минув, коли повернулися місіс Мортімер та Біллі.
— Ну й поталанило вам, дітки! — відразу почала місіс Мортімер. — Ця долина тільки-но прокидається. Ринок у вас під боком, і конкурентів нема. Я так і думала, що всі ці курорти недавні — Кальєнте, Бойс-Гот-Спрінгс, Ель-Верано та інші. І в самому Глен-Елені є три невеликі готелі,— зовсім близько. О, я вже й перебалакала з усіма власниками та директорами.
— Вона мудра голова! — захоплювався Біллі.— Вона й до господа бога піде з діловими пропозиціями. Побачила б ти її!
Місіс Мортімер усміхнено сприйняла комплімент і повела далі:
— А звідки їм привозять городину? Фургонами за дванадцять-п'ятнадцять миль із Санта-Рози та Сономи. Там найближчі городні ферми, а коли тієї городини не вистачає,— мені казали, що це буває частенько, бо попит усе росте, — то мусять посилати по городину аж у Сан-Франціско. Я їм відрекомендувала Біллі. Вони пообіцяли сприяти місцевому городництву. 1 до того ж їм це на руку. Ви постачатимете за таку саму ціну таку саму городину; тільки подбайте, щоб ваша була краща й свіжіша. І не забувайте, що постачання вам коштуватиме значно дешевше — бо ж це під боком.
Одноденні яйця тут не підуть. Варення та джеми — так само. На терасі у вас тут багато ділянок, але городини не посадиш. Завтра вранці я допоможу вам розпланувати загороди для курей та курники. Окрім того, треба подумати про каплунів для Сан-Франціско. Почнете з дрібнички, поки що це буде другорядна стаття господарства. Про каплунів я вам теж докладно розкажу й надішлю потрібну літературу. Але ви й самі думайте. Хай інші працюють. Це ви повинні добре запам’ятати. Корівники завжди одержують більше за робітників. Ви повинні завести собі книги прибутків і видатків, щоб завжди знати, як ваші справи, що вигідне, а що ні, і що найвигідніше. Про це вам розкажуть ваші книги. З часом я вам усе покажу.
— І все те на якихось двох нещасних акрах! — пробурмотів Біллі.
Місіс Мортімер суворо глянула на нього.
— Два акри, добродію? П’ять акрів, ось що. І того вистачить на ваш ринок. А ви, мій хлопче, то хай тільки почнуться перші дощі, ви з вашими кіньми матимете по вуха роботи, висушуючи свій луг. Завтра ми розробимо весь план. Ага, тут ось, на терасі, будуть у нас ягоди і шпалерний виноград першорядних сортів. За нього платять шалені гроші. Отам ростиме чорна смородина, але тільки Бербанкова{44},— до речі, він живе в Санта-Розі,— а також гібриди малини, мамутові ягоди… Тільки не заводьтеся з полуницею. З нею стільки мороки, що й не сказати. Це вам не виноград! Сад я вже оглянула. В основному він добрив. Підчищати й щепи робити— за це ми візьмемося пізніш.
— Але ж Біллі хоче залишити три акри під лугом, — вставила при першій змозі Сексон.
— Навіщо?
— А на сіно й таке інше для своїх коней. Чим же їх годувати?
— Купованим на прибуток від цих трьох акрів, — як стій вирішила місіс Мортімер.
Біллі примирився з неминучим.
— Гаразд, — погодився він з саможертовною веселістю в голосі.— Якщо город — то й город, про мене…
Місіс Мортімер пробула в Робертсів кілька днів, разом із Сексон розплановуючи все господарство, а Біллі тим часом мав інший клопіт у голові. В Окленді почалося економічне пожвавлення, і з Західно-Оклендських стаєнь прибуло термінове замовлення на нову партію коней. Біллі пропадав з ранку до ночі, вишукуючи в околиці молодих робочих коней, завдяки чому невдовзі добре ознайомився зі своєю долиною. В Західно-Оклендських стайнях вирішили позбутися кобил, що пошкодили собі ноги на міському брукові, і Біллі запропонували на вигідних умовах вибрати для себе найкращих із них. То були ще добрі коні. Біллі знав це, пам’ятаючи їх ще з давніх часів. Але найперше їм треба було відпочити від підків, набратися сил на доброму пасовиську, на м’якій сільській землі — і тоді вони служитимуть ще не один рік у господарстві,— звісно, не в місті. Та й плідниками вони можуть бути. Проте Біллі все ж не міг зважитися на купівлю і переборював спокусу на самоті, не кажучи нічого Сексон.